Так вважає голова Регіонального об’єднання Незалежної профспілки гірників України м.Червонограда Віталій ОНІЖУК, який нещодавно повернувся із зони АТО, де перебував чотири дні з волонтерською місією.
- Ми тримаємо зв’язок із нашими батальйонами, що перебувають в зоні воєнних дій на Сході України: УНСО, “Київська Русь” у склад якого увійшов Грузинський легіон, що знаходяться за 15 кілометрів від міста Попасна, – розпочав розмову Віталій Оніжук. – Нас їздило четверо: я та три хлопці, колишні шахтарі із Громадського формування “Червоноградська самооборона” Юрій Карплюк, Василь Сімчук та ВасильТурко. Ми виїхали у ніч з 8 на 9 лютого з Червонограда. Двома бусами нам вдалося доправити хлопцям на фронт вкрай необхідні речі, список яких заздалегідь із ними узгодили: дрова, гумові чоботи, сало, лампи, які заряджаються від сонячної батареї, окуляри. А іншими продуктами та камуфляжною білою сіткою забезпечила їх ГФ “Червоноградська самооборона”. Також виконали особливе прохання військових – привезли їм вермішель швидкого приготування. Дорогою заїхали в 93 бригаду, де зустріли земляка, який мобілізований із шахти “Відродження”. Там теж залишили пакунок. Передали передачу від батьків для медсестри, яка знаходиться на передовій з нашими солдатами. Це молоденька, тендітна 23-річна дівчина із Бродівського району, яка бачила всі жахіття війни.
- По дорозі на позиції наших бійців, ми проїжджали повз напівзруйнованих міст і сіл. Заїхали в колишній великий промисловий центр та транспортний вузол України – місто Лисичанськ. Від побаченого жахнулися. Всі заводи, які знаходяться на території міста, не працюють, будинки розбомблені, вулиці пусті. Були на залізничній блокаді, бачили кілометри вагонів з вугіллям. Як на мене, вести торгівлю з агресором – неприпустимо. Спілкувалися із тамтешніми воїнами, їм теж залишили пакунки. Побували в Слов’янську. Я побачив, що місто поступово повертається до мирного життя: мешканці відновлюють свої зруйновані будинки, на вулицях чути більше української мови, відчувається присутність українського духу. Але усе ж таки, я вважаю, що люди, які не залишили своїх домівок, повинні взяти зброю і захищати свою рідну землю від ворога, – додав Віталій Віталійович.
Також профспілковий лідер зустрівся із командиром Грузинського легіону з позивним “Зураб”. Зі слів Віталія Оніжука, його розчулили слова командира: “Якщо ми не будемо годувати свою армію, то у майбутньому доведеться годувати армію ворога”.
Ще будучи головою первинної профспілкової організації НПГУ на шахті “Степова”, Віталій Оніжук забезпечував воїнів всім необхідним: касками, бронежилетами, приборами нічного бачення, необхідними інструментами, витрачаючи не лише профспілкові кошти, а й свої особисті. Теперішня поїздка на передову була за гроші РО НПГУ та громади міста і обійшлася близько 20 тисяч гривень. А загалом, як підсумував голова НПГУ, допомога нашим воїнам АТО обходиться в рік майже 70-80 тисяч гривень.
- На сьогодні до мене як до голови РО НПГУ м.Червонограда і до наших голів профкомів, звертаються демобілізовані воїни. Переважно за матеріальною допомогою на оздоровлення чи проходження курсу реабілітації. В нас створений свій грошовий фонд, з якого ми допомагаємо не тільки мобілізованим чи демобілізованим воїнам з зони АТО, а й усім спілчанам, хто звертається до нас, – акцентував Віталій Оніжук.
Щойно повернувшись із чергової поїздки на східний фронт, активісти НПГУ вже думають про наступну, яку планують на березень, щоб наші захисники відчували – про них пам’ятають, чекають додому з перемогою, живими і неушкодженими.
Ігор ЙОСИПІВ
P.S. РО НПГУ м. Червонограда, ГФ “Червоноградська самооборона” щиро дякують генеральному директору ДП “Львіввугілля” Андрію Дяченку, усім спілчанам за допомогу в підтримці та організації поїздки в зону проведення бойових дій на Сході України.
За матеріалами газети «Гірник»