Гірник підземний з ремонту гірничих виробок шахти “Відродження” Володимир ШКУДОР – молодий, енергійний, сповнений оптимізму та завзяття, хоча на його долю випала важка ноша перших днів тоді ще неоголошеної війни. Мобілізований за першою хвилею, він рік обороняв кордони України.
- Коли я приїхав з усіма іншими призовниками в військкомат, то нам сказали, що це будуть лишень двотижневі навчання, – розпочав розмову Володимир Васильович. – Нас відправили в місто Біла Церква Київської області. Там базувалася 72-а окрема механізована бригада. Мене мали взяти танкістом, оскільки я проходив строкову службу в армії за цією спеціальністю, але усі місця були укомплектовані, тому мене і ще декількох призовників записали в зарядники. В мої обов’язки входило заряджати стоміліметрову протитанкову гармату МТ-12 “Рапіра”. Після проходження військової підготовки на київських полігонах нас відправили під Маріуполь. Звідти ми попрямували в населений пункт Сонцеве Донецької області, де розташовувався штаб 72-ої бригади (тепер це окупована територія). Пізніше наш підрозділ вивели з передової в Запорізьку область, де була проведена доукомплектація особового складу, ми отримали справну бойову техніку, поповнили боєприпаси. Потім передислокувалися під Волноваху. Півроку я виконував бойові завдання на цій локації, а навесні 2015 року мене демобілізували.
За рік на війні молодий хлопець на багато речей почав дивитися по-іншому. Там, на сході, зрозумів настільки важлива підтримка рідних, близьких, колег по роботі, волонтерів. Патріотизму та бажання відстояти країну додавали вісточки з дому. Пригадує Володимир, як його споряджали на фронт.
- Шахта придбала для мене бронежилет, зручне взуття та передавали продукти. Зі словами підтримки телефонували голова профкому Володимир Пащук, начальник відділу кадрів Леся Підкова та хлопці з дільниці. Їх підтримка там у полях Донбасу додавала сили, щоб пережити жахіття побаченого. Я й сам, коли бував у короткій відпустці вдома, приїздив на підприємство, бо за роки роботи колеги для мене стали наче рідні. І якби там не було, вірю, що Україна буде суверенною та успішною державою, – з надією каже боєць.
Ігор ЙОСИПІВ
За матеріалами газети «Гірник».