Мобілізація у зону проведення АТО не оминула й шахтарську оздоровницю. Двоє працівників ОЛК “Ровесник” мають статус учасника бойових дій на Сході країни.
Лікар-ординатор Володимир БРЯШКО був мобілізований за четвертою хвилею у квітні 2015 року.
Медик – єдиний представник Червонограда серед ста лікарів, що проходили перепідготовку у військово-медичній академії у Києві.
- Після п’ятдесяти років мобілізовували вже за бажанням, – говорить Володимир Михайлович. – Але якщо не я, то хто? Відразу в військкоматі підписав згоду на скерування в зону АТО.
Готували лікарів до служби у бойових умовах американські інструктори з тактичної медицини за сучасною системою НАТО “Медсанбат”. Згадали медики й навички військової кафедри – під час стрільб на полігоні. Служити червоноградцю довелося на півночі Луганщини. Старобільськ, Сватово, Рубіжне… Володимир Бряшко був скерований до полку бійців-вертольотників частини А3913 (постійне місце дислокації – с.Новий Калинів Самбірського району Львівської області). Біля аеродрому розташувався польовий госпіталь, куди вертольотами доставляли поранених з передової, щоб надати допомогу і відправити на подальше лікування у Харківський медичний госпіталь.
- Мешкали у палатках, побут був вкрай аскетичний. Місце нашої дислокації – якраз між кордоном з Росією та лінією розмежування з окупованими територіями, тому – постійна бойова готовність, – згадує учасник АТО. – Спали з автоматами, були готові до миттєвої евакуації. Добре, що “Ровесник” надав матеріальну допомогу – я зміг придбати сучасний зручний бронежилет. Адже, хоча панувало певне затишшя у бойових діях, все ж було чого стерегтися – кілька разів спрацьовували сигнальні ракети навколо нашого аеродрому.На той час місцеве населення ставилося до нас швидше позитивно, ніж вороже. Цивільні часто зверталися до медиків за лікарськими консультаціями. Школярі готували для військових концерти, священики довколишніх церков відправляли Служби Божі. Всупереч стереотипам, довкола часто звучала українська мова, у місцевих селах люди вважають себе українцями, тому сепаратистам і не вдалося нав’язати їм “ордловську” владу.
…Коли Володимира Бряшка мобілізували, його онучці Єві якраз виповнилося два рочки. Він точно знав, що вдягне військовий однострій задля захисту Батьківщини і своєї родини. Член Конгресу українських націоналістів, депутат Червоноград-ської міської ради у 1994-1998 роках впевнений: боротьба за Україну досі триває, на часі її активна фаза, й кожен патріот повинен отримати армійські навички і бути готовим зі зброєю в руках захищати рідну українську землю.
Марія ЛУЦЕНКО
За матеріалами газети «Гірник»