Святий Роман, якого церкви східного обряду вшановують 1 грудня, був дияконом у місті Кесарії Палестинській у кінці III століття. Коли за правління імператора Діоклетіана почалося переслідування християн, Роман проживав у місті Антіохії та заохочував вірних не відступати від своєї віри. Побачивши одного разу, що деякі ув’язнені християни готові поклонитися язичницьким ідолам, аби уникнути тортур і страти, він голосно почав закликати їх, щоб залишалися витривалими і вірними Христові до кінця.
За це погани засудили Романа на спалення живцем, але сильна злива загасила вогонь. Тоді вони вирвали Романові язика, але він далі без язика продовжував виразно говорити, закликаючи всіх християн до стійкості і мужності.
Роман загинув мученицькою смертю, проте християни не забувають про його героїчний вчинок.
Цього дня проводжають осінь, або, як ще кажуть у народі, справляють за нею поминки, а зустрічають і вітають зиму. Селяни вже мають трохи більше часу для відпочинку. Але це лише на перший погляд. У доброго господаря клопотів чимало і взимку. Потрібно доглянути зібраний врожай овочів і фруктів, аби не зіпсувався, не перемерз у льосі тощо.
У народі кажуть:
- Якою зима почалася — такою і буде.
- На Романа снігу намело — зима буде сніжною.
Тарас ЛЕХМАН