27 лютого — свято Мелатія. У давнину цього дня господарі ворожили на майбутній врожай. Варили кашу у глиняному горщику, і якщо вона виходила з верхом, то це віщувало “верховаті стоги” – і сіна, і соломи, і, звісно, хліба буде вдосталь. Першу ложку каші господар підкидав до стелі. Якщо прилипне до неї — чекай успіху у бджільництві, буде багато меду, бджоли роїтимуться.
Майбутній врожай овочів визначали за допомогою жевріючих вуглин, витягнутих з печі. При цьому кожній вуглинці надавали назву городньої культури – “картопля”, “капуста”, “морква”.., що передбачали садити на грядках весною. Вуглинка, яка згоряла повністю, віщувала врожай відповідних овочів. Ворожили тільки раз, вдруге не випробовували.
Звісно, переважна частина таких дійств відійшла у минуле. Тепер, якщо і вдаються до цих обрядів, то тільки заради гри, розваги і не більше. Але головне те, що за днем Мелатія визначали (і визначають) характер майбутнього літа. Народна прогностична прикмета стверджує:
- Якщо на Мелатія день видався погідний, то літо буде тепле. (Про таке можна лише мріяти!).
Тому звечора, лягаючи спати, пошепки просили сонечко пригріти наступного дня та принести “літечко красне і тепле”.
Тарас ЛЕХМАН