Оберегом від злих сил у народі здавна вважалися рослини, що мають чудодійні властивості — лікувальні, “магічні”…
Тут лаври першості займали полин, часник, осика, верба, а також широколисті дерева (наприклад – дуб, клен, липа…) гілками яких прикрашали оселі напередодні Зелених свят. Побутувало повір’я: коли на полях квітнуть хлібні злаки, тоді активізуються всілякі ворожі людині сили – відьми, упирі, вовкулаки (та ще й при повному Місяці!), русалки, утопленики… Особливо чудодійною проти них була осика. Вона вважалася заклятим деревом, оскільки, за християнською легендою, на ній повісився Іуда, який продав Ісуса за 30 срібняків. Практикували таке: щоб захистити корову від відьми, в огорожу ставили осикові кілки, навіть у хліві зберігали осиковий кілок.
Полин, як вірили, захищав від русалок. Його дівчата вплітали у вінок, носили при собі під час русального Великодня, що тривав від «Зеленого» четверга до неділі. Сплетений до Зелених свят вінок з полину висів над вхідними дверима хати впродовж року, допоки не сплели новий, а той спалювали, попіл розсипали по грядках, щоб «зле око не зіпсувало врожаю городини».
Неабияку роль оберега виконував і часник. Його зубчики розкладали по кутках столу на Святий Вечір («для міцного здоров’я і щоб зуби не боліли»), зашивали дитині у сорочку («засіб від вроків»). Вплітали часник й у весільний вінок молодої або у косу, «щоб нічого не зашкодило шлюбу». Напередодні Івана Купала натирали соком часнику вим’я корові, бо тоді «відьма не забере у неї молоко».
Полюбляли дівчата вплітати у свій весільний вінок калиновий цвіт, цвіт і листя барвінку, червоний польовий мак. Калиновими гронами прикрашали весільний коровай, ставили гілки калини на стіл перед молодими, як побажання від батьків та гостей міцного кохання, вічної краси.
Підготував Тарас ЛЕХМАН