30 березня — церковне свято Олексія. У народні його називають Теплим Олексою. Цей день знаменує початок роботи пасічників. Якщо погода вже тепла, сніг зійшов, крига скресла, то пасічники виносять вулики з бджільника, замовляють словесними звертаннями бджіл, щоб інших господарів не шукали, а потім моляться, щоб Бог послав гарне літо, бо тоді буде багато меду. Якщо ж сніг ще не зійшов, дошкуляють морози, то пасічники обмежуються примовляннями, зверненнями до бджіл, аби ті потроху прокидалися й готувалися до роботи.
Народна традиція велить пасічникам, випускаючи бджіл на Теплого Олекси, викопати посеред пасіки невеличку дернину, тричі обійти з нею навколо всіх вуликів, кожного торкаючись цією дерниною, і примовляти:
- Як земля не зрушає зі свого місця, так і бджоли мої не зрушать від мене, їхнього хазяїна!
Вважають, що цього дня щука розбиває хвостом лід. Якщо спіймати цю щуку, попросити про щось у неї, а потім відпустити, то протягом року буде удача в усьому, і самі бажання здійснюватимуться “за щучим велінням”. Лихо, коли цю щуку не відпустити. Тоді прощайся з удачею, особливо на рибалці. У повір’ї прихована глибока мудрість. Наприкінці березня щука нереститься. Тому ловити її не слід!
За фенологічними спостереженнями, на Теплого Олекси починає співати вівсянка, прилітають журавлі з вирію.
Тарас ЛЕХМАН