Одним із найрезультативніших прохідницьких колективів серед шахт ДП “Львіввугілля” є дільниця підготовчих робіт №1 шахти “Степова”, яку півтора роки тому очолив Андрій ПАШКУЦЬКИЙ. Результати роботи цього колективу дозволяють згадати призабуте вже словосполучення “швидкісна проходка”.
Починаючи з листопада минулого року, гірники прокладають щомісяця 130-140 м гірничих виробок. Як стверджує начальник дільниці, рецепт успіху – тактика передбачення труднощів та збалансована команда фахівців.
- Комбайн КСП-32, яким з осені прокладаємо 142 конвеєрний штрек, 2004 року випуску, працює без капремонту, – розповідає Андрій Михайлович. – Звісно, окремі вузли відновлювалися на Нововолинському РМЗ та силами мехцеху, проте не можемо тішити себе ілюзіями, що увесь штрек техніка відпрацює без ремонту. Механік дільниці Василь Кореньовський акцентує на тому, щоб на заміну були вже зібрані окремі вузли механізмів – редуктора, домкрати, вали тощо. Це значно зменшує термін ремонту – замінити цілий зібраний вузол оперативніше та раціональніше, ніж у шахті проводити діагностику, шукаючи, що саме вийшло з ладу, розбирати та замінювати якусь деталь. Таким чином, скорочуємо ремонт до зміни, максимум двох. Усі розуміють, що кожна година на рахунку, у прямому вимірі: більше метрів – більший заробіток.
Так розмова перейшла до персоналу ДПР-1. Начальник впевнений, що зараз на дільниці оптимальний склад працівників. Це переважно гірники 30-35 років зі стажем роботи, що дозволяє їм називатися майстрами своєї справи.
- Нероб і “халявщиків” немає. Коли є відчуття ліктя та колективної відповідальності, усі проблеми вирішуються набагато швидше, бо усі сконцентровані на виробничому результаті, зацікавлені у достойному заробітку, – зазначає він. – Зараз просяться назад у забій навіть ті, хто звільнився у минулі роки, шукаючи кращої долі по світах. Проте дільниця укомплектована, у штаті 60 осіб: 30 прохідників, решта – ІТР, електрослюсарі, гірничі робітники.
…Як і у великому спорті, в шахті головне – командна гра. Є тренерський штаб – інженерно-технічні працівники, опорні гравці – бригадир та ланкові й учасники команди, кожен з яких відповідає за свою позицію. Сам Андрій Пашкуцький з шахтарської родини, отримав диплом інженера у Національному гірничому університеті (м.Дніпро) й влаштувався гірничим майстром на “Бендюзьку”. Невдовзі у зв’язку із закриттям цієї копальні прохідницьку дільницю повним складом перевели на “Степову”. Першим начальником, з яким довелося працювати, був Михайло Іваницький, потім Анатолій Медведюк. Коли ДПР-2 очолив Вадим Крась, його призначили помічником начальника. Від кожного чогось вчився – як суто технічним тонкощам, так і вмінню координувати роботу гірників. Прохідники – особлива каста шахтарської професії, першими віч-на-віч стикаються з примхами підземної стихії, загартовані тяжкою працею, з міцним характером, тому здобути авторитет було непросто…
ДПР-1 Андрій Пашкуцький приймав у 2016 році від Ігоря Юрківа, що зараз виконує обов’язки головного інженера шахти. Своїм досягненням, без якого не було б сьогоднішніх швидких метрів, молодий начальник вважає згуртований колектив. Усі працюють на своїх місцях. Бригадир Олег Койчадовський вміє організувати роботу, вчасно скоригувати за необхідності наряд, дійсно лідер у колективі. У першу ремонтну зміну ходить ланка Івана Мисака. Ланковий сам спраглий до роботи, й хлопці підібралися йому під стать, тому ланки Василя Ковальчука, Павла Дацика й Юрія Хомина упевнені, що зможуть “дати метри” на добросовісно перевіреному, справному обладнанні.
Добрій товариській атмосфері у колективі дільниці сприяє й відкрита позиція в.о. директора шахти Миколи Клюки, прагнення керівника бути у курсі найменших виробничих деталей. Щомісяця у нарядній відбуваються виробничі наради. Директор підсумовує результати минулого місяця, висловлює своє бачення на перспективу. Разом з робітниками аналізує “вузькі” місця та уважно вислуховує рацпропозиції. ІТР отримують конкретні завдання, й завжди знаходяться можливості, щоб вдосконалити робочий процес.
До кінця травня колектив ДПР-1 завершить прокладання 142 конвеєрного штреку, станом на середину березня залишилося ще 250 метрів, й почне проходити розрізну піч очисного забою. Лаву №142 із запасами 293 тис. тонн, довжиною виймального стовпа 635 м, потужністю пласта 1,35 м, прогнозованою зольністю 36,5% на “Степовій” планують розробляти з червня наступного року.
Марія ЛУЦЕНКО
На фото: (зліва направо) механік Василь Кореньовський, гірничий майстер Іван Муха, начальник ДПР-1 Андрій Пашкуцький та бригадир Олег Койчадовський.
За матеріалами газети «Гірник»