15 травня українські християни відзначають день перенесення мощей помісних святих, благовірних князів Бориса і Гліба — синів великого київського князя Володимира Великого.
Борис і Гліб загинули мученицькою смертю — їх, як стверджують давні літописи, підступно вбили за наказом старшого брата Святополка Окаянного. Були канонізовані церквою у 1020 або у 1026 році і вважаються першими святими християнами-мучениками у Київській Русі.
У народі 15 травня називають солов’їним днем, адже, вважають, що з Борисового дня починають лунати солов’їні пісні. Орієнтуючись на спів солов’я, передбачали погоду. Наприклад: “Якщо на Бориса і Гліба солов’ї співають усю ніч, то на погожу днину; добра погода протримається кілька днів”. Навіть з’явилося образне словосполучення – “всенічна солов’їна”.
О цій порі вдалою вважалася сівба ярих культур, тому казали: “Борис і Гліб сіють хліб”. (Тут ми повинні врахувати двотижневу різницю у календарях старого і нового стилів).
Побутував і такий вислів: “Борисів день — баришень”. Справді, 15 травня вважалося ще й днем купців, усіх тих, хто займається торгами. Тому купці намагалися на свято Бориса і Гліба хоч щось, та таки продати, бо тоді весь рік буде добре торгувалось…
Тарас ЛЕХМАН