Семена Зілота (23 травня) часто і тепер сприймається у народі давнім язичницьким свято, яке, із запровадженням християнства на Русі, було встановлене як день Святого апостола Симона Зілота.
Все ж народна традиція пов’язує його не з іменем апостола, а зі словом “зілля”. Адже цього дня знахарі, чарівниці йшли до лісу збирати лікарське та “приворотне” зілля. Заготовляти чудодійні трави годилося правильно: спочатку стати перед рослиною обличчям до сходу сонця, а потім обернутися на захід і зірвати рослину чи викопати її з корінням, супроводжуючи дії спеціальними примовляннями, які знали тільки знахарі. Заготовлене зілля використовували для лікування від усяких хвороб. І тепер народні зцілителі збирають на Зілота різні трави.
У давніші часи побутував такий звичай: після того, як усе необхідне зілля зібране, жінки сідали до святкового столу. Робили це в однієї з господинь, також знахарки. Накривали стіл тими стравами, продуктами, хто що приніс. І лиш тоді, коли добре почастувалися, показували одна одній, що назбирали. Бувало, що обмінювалися травами (коли в кого який надлишок), ділилися, на таке ніколи не скупилися. Бо в жаднюги зілля втратить силу, “перетвориться на полову”.
Старші люди стверджують (принаймні, така думка побутує у Карпатах, на Волині): зілля потрібно збирати до того, як випаде роса.
Тарас ЛЕХМАН