У давніші часи в українців побутувала цікава традиція: коли у дитини з’явився перший зубчик, хресні батьки йшли до неї з подарунком, бажаючи міцного здоров’я і міцних зубів, бо від них також неабияк залежить стан здоров’я…
Таким подарунком неодмінно була срібна ложечка. Чому саме ложечка? Якщо є зубчики, то ними вже можна (і треба!) щось жувати. Тож замість сосок знадобиться інше “знаряддя” для обіднього столу. Чому саме срібна? Бо срібло — благородний метал, цінний, його використовують навіть у професійній і народній медицині. Отож виходить, що подарунок є і практичним, і коштовним, і цінним для пам’яті, адже подарували хресні батьки з побажанням здоров’я.
Звісно, дитинка відразу цього не збагне. Тим паче, що ложечкою спочатку годуватимуть її рідні мама і тато. Та коли підросте, то таки належно оцінить доброту, щедрість, чуйність, любов і ласку хресних батьків.
Крім срібної ложечки дарували іграшки. А як же без них дитина розвиватиметься психологічно, емоційно?..
Деякі етнографічні джерела стверджують, що не менш давньою традицією було дарування так званої “мірної ікони” – на зріст малюка. Хлопчикам, зазвичай, дарували ікону Ісуса Христа, дівчаткам — Богородиці. Уніфікована ікона — із зображенням Святого Отця Миколая Чудотворця. Її дарували усім діточкам, незалежно від статі. Не дивно! Адже хто приноситиме подарунки малечі у ніч на Миколая?..
Зрештою, ікона над ліжечком дитини — оберіг. До неї молитися, просили у святих здоров’я для малюка.
Унікальною вважалася ікона із зображенням небесного покровителя дитини, чиє ім’я вона носить, тобто отримала під час Таїнства Хрещення. Таку ікону почасти було важко знайти. Отож (хоч далеко не всі хресні батьки могли це зробити) замовляли її у художників, особливо у художників-іконописців, які мали право, надане церковною владою, на написання ікон.
Тарас ЛЕХМАН