У народі кажуть, що дім без дітей як будинок без однієї стіни – скільки не грій, тепло не буде. То як сповнена теплом та життям оселя родини Рози і Петра ІВАНУСІВ, що виховують десятеро дітей!
Мешкає велика родина на Гірнику. Голова сім’ї Петро Теодорович шостий рік працює слюсарем ремонтником дільниці господарських робіт шахти “Відродження”. Роза Василівна працює (отут вже точно без жодних перебільшень!) вдома, доглядаючи дітей й велику господарку. Найстаршому Олександру – 29 років, вже має свою взуттєву майстерню у іншому місті та подарував Іванусам першого онука Артура. За ним йдуть Олег, що працює машиністом бурової установки у МПУ й вже має сина Артема, Соломія – технолог на меблевій фабриці, Віталій – майстер з ремонту взуття, Ілля - електрослюсар підземний у МПУ, Веніамін – цьогорічний випускник, школярі Діна, Вадим, Едуард, який за талановиті малюнки удостоєний стипендії Червоноградської міської ради, та найменша Ліза, яка перейшла у третій клас.
- Ми з Розою – обоє з багатодітних родин, – розповідає Петро Івануса. – У мого батька, який, до речі, був прохідником на “Відродження”, дев’ятеро дітей і п’ятдесят дев’ять онуків.
Цьогоріч виповниться тридцять років, як подружжя виголосило шлюбні обітниці. Довгий час мешкали у трикімнатній квартирі у Червонограді, а згодом переїхали у хату на Гірнику. На своїй землі поставили теплиці та вирощують на продаж саджанці петуній та сульфіній.
Звання “Мати-героїня” Роза Івануса отримала десять років тому. Якихось преференцій від держави подружжя не чекало ніколи. Івануси вважають, що діти – то їх клопіт, й прикладають усі зусилля, щоб застарілі радянські штампи “про бідних багатодітних” ніяк не стосувалися їх нащадків. Усі діти активно відвідують гуртки, музичну школу, влітку оздоровлюються на морському узбережжі. З дитинства мають розуміння: варта поваги є та людина, що працює. Сам Петро Теодорович свого часу здобув фах майстра з ремонту взуття й охоче передає його синам.
- Звісно, “у всякого своя доля і свій шлях широкий”, - процитував Шевченка голова великої родини, – але, як би там не було, маючи професію у руках, завжди прогодують себе і свою сім’ю. Ми з Розою, як і кожні батьки, найперше прагнемо, щоб життя у дітей склалося добре, усі вони нам на втіху мешкали та працювали у мирі й злагоді під Божою опікою на українській землі.
Марія ЛУЦЕНКО