З осіннім святом братів-чудотворців Кузьми і Дем’яна, яке припадає на 14 листопада, пов’язано чимало цікавих народних обрядів.
Цього дня з особливим нетерпінням чекали дівчата, які організовували «курячу складку», що символізувало початок вечорниць. Домовившись заздалегідь, зранку юнки приносили до хати, яку винаймали у старшої самотньої жінки чи старших господарів різноманітні продукти. Серед них обов’язково мали бути печені кури, а ні, то пекли їх на вечорницях. Побутувало повір’я: у того, хто принесе власну курку, в господарстві водитиметься птиця – кури будуть добре нестися, буде багато квочок і курчаток, молоді півники під осінь стануть жирними. Саме це, як вважають етнографи, змушувало дівчат підтримувати традицію і приносити на складку найжирнішу курку.
Коли стіл накрито, до дівчат долучалися хлопці. Відбувалися перші оглядини, ближчі знайомства, залицяння. Парубок міг ще й з’ясувати: яка з дівчат вправна господиня, хто з них смачніше приготував курку. Веселилися, спілкувалися до світанку, до третіх півнів…
Народна уява пов’язувала Святих Кузьму і Дем’яна не тільки зі знахарством, адже вони були лікарями, а плати за надані послуги не брали. Їх також вважали покровителями ремесел, насамперед ковальства. Тож ковалі у цей день могли справляти своєрідне професійне свято. Мали на те право! Коваль – завжди шанована у селі людина. Він навіть міг благословити сироту на шлюб, якщо у парубка чи дівчини не стало батька…
Тарас ЛЕХМАН