Перше, що впадає в око після шляхового вказівника «Червоноград» по дорозі з Рави-Руської, – це адмінбудівля та копри шахти «Червоноградська» ДП «Львіввугілля». Певною мірою це дуже символічно, адже шахтарська професія – основна у місті.
Колишня назва шахти – № 2 «Червоноградська». Вона розпочала свою роботу на початку 6 листопада 1971 року, з проєктною потужністю 900 тис. тонн вугілля на рік. Від початку шахта спроектована на відпрацювання високозольних вугільних пластів, і тому видобута гірнича маса потребує збагачення.
Виробничим розквітом копальні є 1983-1989 роки, коли під керівництвом Степана Жирія шахтарі «Червоноградської» видобували по 1,2 млн тонн твердого палива на рік та прокладали понад 7,5 км гірничих виробок.
У ті далекі 70-80 роки зовсім молодими на шахту прийшли Марія Давидович, Ольга Сеньовська, Світлана Корнило, Володимир Гаврик, Надія Сидоряк, Тетяна Степована, Оксана Москальова, які і сьогодні продовжують працювати на рідній шахті.
На початках Незалежності на шахті, як і всій вугільній галузі, стався різкий спад виробництва. 90-ті були важким часом випробувань, робота без виконання плану зумовила низький рівень зарплат – кваліфіковані гірники змушені були їхати на заробітки. Наприкінці дев´яностих шахту очолив Віктор Шайтан й приклав зусиль, щоб повернути колектив у стан успішних. Згодом, з 2003-го, шахта під керівництвом Анатолія Митрофанова сім років достроково виконувала річні планові завдання.
Добрим словом і з повагою згадують у колективі ветеранів шахти, які вже на пенсії – це Зіновій Музика, Віктор Ходачук, Валерій Саміва, Іван Плешинець, Ганна Збитковська, Олександр Жирій, Мирослав Мостовик, Олег Івануса, Валерій Шкредов, Василь Макар, Анатолій Дрібушко, Броніслав Бабійчук, Петрунеля Тимчина, Йосип Лучин, Марія Авер’янова, Володимир Манькут, Неллі Бутинець, Йосип Малащук, Марія Бобик, Любов Гузар, Іван Пушак, Раїса Стаканова.
Вже понад п´ять років шахту «Червоноградська» очолює Вадим Крась.
- За ці роки були різні виробничі періоди. Але відповідальність за понад тисячу працівників не давала опустити руки. Минулий 2020 рік був успішним – колектив достроково впорався з річними завданнями з проходки та вуглевидобутку, – розповідає директор. - 200 тисяч тонн на-гора – і кожна тонна давалася нелегко: ускладнені гірничо-геологічні умови та застаріле обладнання не давали працювати так продуктивно, як хотілося б. Зараз ведемо видобуток з 306-ої лави, 700-750 тонн на добу.
- Колектив вуглевидобувної дільниці – молодий, усі гірники хочуть працювати з планом і отримувати відповідну зарплату, – говорить начальник дільниці Сергій Пастухович. – Бригадир – досвідчений шахтар, справжній лідер Михайло Скалецький. Заступник начальника дільниці Андрій Степований, ланкові Тарас Півень, Андрій Пиптик, Микола Зорена налаштовують зміни на успішну роботу. Механік Мар´ян Челак ревізує гірничошахтну техніку, оперативно організовує ремонтні роботи.
Прокладають гірничі виробки шахти шахтарі двох прохідницьких дільниць. ДПР №1 очолює Андрій Васильків, бригадир – Роман Горбачевський, а на другій начальником Андрій Предко, бригадир Олег Зорена.
Під землею гірники видобувають вугілля, піднімають на-гора “чорне золото”, а сприяють їм допоміжні служби, без яких роботу шахти важко уявити. Зараз колективи цих дільниць працюють під керівництвом: МДГО – Віталій Слівінський, ДШТ – Олександр Лащук, підйомних установок – Олег Сироїд, стаціонарного обладнання – Богдан Наконечний, техкомлексу – Зіновій Гулич.
Заступник директора з виробництва шахти Василь Панас розповідає, що на дільниці з ремонту вибійного обладнання, у мехцеху – постійно кипить робота – проводиться ревізія й ремонт обладнання.
Гірнича маса з лави піднімається скіпами й потрапляє на техкомплекс. Там проводиться приймання та завантаження вугілля в залізничні вагони. Порядкують на дільниці переважно жінки. Щодоби невтомні руки працівниць переробляють кілька тонн гірничої маси – відділяють породу від вугілля. Робота фізично важка, а коли гірнича маса рушає по конвеєрах – пилу як у лаві.
Шахтний медпункт вже багато років очолює Надія Лис. Епідемія коронавірусу додала медсестрам роботи – усім працівникам при вході в адмінкорпус заміряють температуру.
Відстоювати права гірників на усіх рівнях – це обов’язок профспілки. На шахті діють дві первинні профспілкові організації – Профспілки вугільників України, яку очолює Павло Євтушок та Незалежної профспілки гірників України, де головою Валерій Бабій.
На захист України у 2014-2016 роках було мобілізовано 44 гірники, а нині дванадцятеро шахтарів служать за контрактом у лавах ЗСУ й несуть бойову варту біля східних кордонів.
До ювілею шахти підраховано: за 50 років видобуто 29,6 млн тонн вугілля й пройдено 227 км гірничих виробок. Це результат щоденних зусиль кількох поколінь гірників, їх внесок у паливно-енергетичний комплекс Львівщини.
- У перспективі шахта «Червоноградська» може працювати ще десятки років, адже промислові запаси вугілля – понад 30 мільйонів тонн, – говорить директор Вадим Крась. – Тому 50-річчя – це просто часовий рубіж. Сердечно вітаю колектив з ювілеєм підприємства. Бажаю усіх працівникам доброго здоров´я і багато років успішної роботи.
Довідково
Шахта «Червоноградська» – це потужна одиниця економіки регіону. За 2020 рік у бюджет сплачено податків – 41,2 млн грн, ЄСВ – 44 млн грн. Виплачено 167,6 млн грн зарплати. За січень-вересень цього року податки у місцевий бюджет склали 23,9 млн грн., ЄСВ – 25,3 млн грн. Виплачено 99,8 млн грн зарплати.