На шахтах ДП «Львіввугілля» працює вже третє покоління чоловіків з шахтарських династій. Діди будували копальні, сини освоювали найкращі пласти й здобували славу звитяжною працею, а онуки пішли у вуглекопи, вважаючи це вже за родинну традицію. Яскравим представником цієї молодої когорти гірників є Віктор ФЕДИШИН з шахти «Лісова».
 |
 |
 |
 |
28-річний шахтар виконує обов’язки заступника механіка видобувної дільниці. Розповідає, що дід по материнській лінії рубав вугілля на «Степовій», а на «Лісовій» багато років прокладав підземні магістралі його батько. Тому на останньому курсі студент Червоноградського гірничо-економічного коледжу проходив тут виробничу практику. Сподобалось, що у колективі усі налаштовані на роботу, сувора дисципліна, є свідоме почуття відповідальності за доручену справу, ніхто не шукає, де легше, а керують люди компетентні та досвідчені. Тому, щойно отримавши диплом за спеціальністю «експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв», у 2007 році влаштувався на шахту.
- Ще під час практики примітили цього хлопця, – говорить начальник вуглевидобувної дільниці Степан Грицак. – Тих юнаків, що хочуть вчитися новому, уважні у роботі, майстровиті та мають хист працювати з гірничою технікою – завжди цінуємо й охоче беремо на дільницю. У Вікторові – не помилилися: набув за вісім років досвіду, з технікою на «ти».
Розуміючи, що практичні навички – це багато, але треба й розширювати горизонти, молодий Федишин заочно здобув вищу освіту інженера-електротехніка у національному університеті «Львівська політехніка».
Часу робота забирає багато. Обладнання, на якому працюють шахтарі, далеко не нове, тому інколи ремонт триває значно довше зміни: хай там що, а лава повинна «їхати». До молодого спеціаліста прислухаються й досвідченіші електрослюсарі. Не тому, що «начальник», а тому, що знає й не боїться брати відповідальність на себе.
У вільний час Віктор рибалить на березі Західного Бугу, спілкується з друзями, але думками завжди на роботі. – Вже звик, що у будь-який час можуть викликати, – каже він. – Як-то кажуть, кожному своє, певно, доля в мене така. Тісно я з шахтою пов’язаний.
Марія ЛУЦЕНКО
Фото Алли ГУСАКОВСЬКОЇ