У Червоноградській філії Львівського музею історії релігії серед підшивок старих газет зберігається і підшивка газети “Шахтобудівник”(з 1961 року – “Гірник”) за 1959 рік – видання партійної організації та управління комбінату “Укрзахідшахтобуд”, Червоноградського та Нововолинського райкомів профспілки робітників вугільної промисловості.
Цікаво прослідковувати за публікаціями у газеті впродовж року. Кожна знакова подія в житті міста Червонограда та Львівсько-Волинського вугільного басейну пов’язувалась із визначними датами, подіями та особистостями тодішнього СРСР. У першому номері газети надруковано привітання “Здрастуй, перший рік семиріччя” з таким текстом : “… 1958 рік передає 1959-му естафету трудових перемог, естафету радощів,щас-тя, ключ до нових небувалих звершень… Напередодні Нового року колектив Великомостівського будівельного управління здав ще одне підземне підприємство -”Великомостівську” шахту № 1 … Якщо торік (1957р.) урядом було відзначено трьох кращих шахтарів басейну – Володимира Байду, Івана Чуркіна і Володимира Борсука високою нагородою - званням Героя Соціалістичної Праці, то в цьому році групі гірників - Борису Кузовкіну, Олександру Пирожникову, Михайлу Поліщуку, Олександру Розборському Указом Президії Верховної Ради УРСР присвоєно почесне звання – “Заслужений шахтар Української РСР”…. в наступному році передбачено ввести в дію чотири найпотужніші шахти басейну: “Нововолинські” шахти №№ 5, 8 та “Великомостівські” №№ 3, 5″.
У цьому ж номері газети надрукована стаття “Приймай, Батьківщино, ще одне вугільне підприємство. “Великомостівська” шахта №1 стає до ладу діючих”. Ось частина тексту: “…. Шахта вступила до ладу в знаменні дні – напередодні першого року нової семирічки… Сьогодні, коли повним ходом з шахти йде на-гора вугілля, хочеться говорити про тих, хто будував підприємство. Ось їх імена – Іван Чуркін і Леонід Паламарчук, Дмитро Кішик і Мар’ян Закомарко, Василь Соломенний і Олексій Перчик, Анатолій Голуб і Степан Гаврилюк…”.
У номері газети, який виходив у травні, надруковано статтю “Слуги народу, герої мирної праці, борці за мир” і подано до неї фотомонтаж з наступним текстом”: “… В першому ряду (зліва направо): майстер швидкісної проходки, бригадир комбайнової бригади Нововолинської шахти № 8 Микола Ягоденко, Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР Микола Мамай, заслужений шахтар Української РСР, бригадир комбайнової бригади Олександр Розборський, бригада якого на пусковій Нововолинській шахті №5 встановила всесоюзний рекорд проходки, пройшовши за місяць 410,2 погонних метрів штреку, бригадир комбайнової бригади Великомостівської шахти №2 Анатолій Гочачко, Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР Во-лодимир Байда, Герой Соціалістичної Праці, депутат Львівської обласної Ради депутатів трудящих Іван Чуркін. У другому ряду (зліва направо): начальник гірничого цеху Нововолинської шахти №5 Володимир Стисін, гірничий майстер Нововолинської шахти №8 Петро Олексійчук, бригадир комбайнової бригади Нововолинської шахти №6, депутат Верховної Ради СРСР Василь Хренюк, бригадир прохідницької бригади,Герой Соціалістичної праці Володимир Борсук. Різні вони за національностями, різні за віком, нарешті, різними шляхами прийшли в наш басейн, але з єдиною метою – прокладати шляхи до чорного “золота”, видобувати його і цим збагачувати нашу Батьківщину, підвищувати життєвий рівень нашого народу, зміц-нювати дружбу між народами, боротися за мир….”.
У червні стала до ладу діючих Нововолинська шахта №5. У газеті з’явилися статті з гучними заголовками : “Тобі, любима Вітчизно, наш новий трудовий подарунок. Нововолинська шахта №5 стає до ладу діючих на три місяці раніше державного строку”.
У 1959 році День шахтаря святкувався 30 серпня. І газета, яка вийшла до цього свята, була присвячена пускові шахти №3 “Ве-ликомостівська”. Газета майоріла заголовками – “Це тобі, Батьківщино, наш трудовий подарунок”, “Великомостівська” шахта №3 стає до ладу діючих”, “Вперед, шахтарська гвардіє”. У статті “Чудова школа життя і праці” написано: “… Робота на будівництві третьої шахти була трудовою школою для молодих робітників. Люди оволодівали тією чи іншою спеціальністю. Створювали спеціалізовані, комплексні бригади. В першу чергу такі колективи, як, наприклад, бригади Тищенка, Жаграя, Сопронюка. Під керівництвом досвідченого інженера Віктора Лихіна було встановлено два комбайни “ШБМ-2″. А хто, скажімо, не пам’ятає видатного успіху прохідницької бригади Митрофана Тищенка, яка закінчила проходку гезенка майже на місяць скоріше строку…”.
А напередодні річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції шахтобудівники п’ятого будуправління відзначилися блискавичною трудовою перемогою. Вони на два місяці раніше строку побудували і здали в експлуатацію нове потужне вугільне підприємство – Нововолинську-комсомольську шахту №8 з проектною потужністю 450 тисяч тонн вугілля на рік. Шахта була здана на 60 днів раніше строку.
У номерах газет, які виходили наприкінці року, статті присвячувалися шахтам, які будувались і мали бути зданими у наступному році – №4 і 5 “Великомостівські”. У статті “Наші завдання” написано : “Четверта “Великомостівська”. Її потужність – 650 тисяч тонн палива на рік. Перші тони вугілля шахта повинна дати через 8-9 місяців. Гірникам залишилося пройти 9 тисяч погонних метрів горизонтальних виробок, а це – 900-1000 метрів на місяць.Особливо хороших показників добилася друга дільниця, де начальником був Олексій Мельниченко. Приклад у праці показують прохідницькі бригади Степана Загорського, Олександра Яворського та інших…”.
До державного свята – дня Конституції, яке святкувалося в СРСР 5 грудня, надрукована чудова стаття “Червоноград вечірній”: “Ранні сутінки лягають на місто. І ніби борючись з наступаючою темрявою, Червоноград запалав сотнями електричних вогнів. Світло ллється звідусіль: тьмяне, м’яке з квартир, яскраве – з громадських приміщень, денне – з магазинів. Освітлена десятками ліхтарів, на сотні метрів простяглася центральна магістраль – вулиця Возз’єднання. При в’їзді в Нове місто велично стоять горді фігури будівельниці і шахтаря…”.
Ось, така подорож у минуле -1959 рік.
Галина ГРИНИК,
директор Червоноградської філії Львівського музею історії релігії