Про подружжя МАРКУСІВ з повагою відзиваються і на шахті “Червоноградська”, де вони працювали понад двадцять років, і у рідному селі Острів, де цю сім’ю шанують за працелюбство та активну участь у житті громади. Оксана та Володимир виховали шестеро синів та двох донечок. Батьки вже на пенсії, а троє хлопців продовжують справу батьків.
Недарма в народі кажуть: яке дерево, такі й віти; які батьки, такі й діти. Обидвоє з селянських родин, Оксана і Володимир познайомилися на шахті “Червоноградська” у 1982 році. У 18 років Оксана Йосипівна влаштувалася на шахту, де працював її батько Йосип Дяків, оператором автоматичного газового захисту, а Володимир Степанович вже був гірником очисного забою. Бог благословив молоду сім’ю первістком Віталієм, якому нині 33 роки, згодом народилися Андрій,Мар’ян, Володимир, Лілія, Олена та наймолодші Данило й Юрій.
Маркусь – старший згадує, що з дитинства марив спортом, любив бігати з м’ячем. А, коли доля закинула на шахту, не зрадив мрії, а активно долучився до шахтної фізкультурної команди, багато років захищав честь вугільного підприємства на різноманітних спортивних змаганнях, згодом тренував футбольну команду. Попри важку роботу в лаві, спорт давав наснагу та відчуття повноти життя. Змалечку привчав до активного способу життя і дітей. Гірники “Червоноградської” Віталій, Мар’ян і Володимир зараз в основному складі шахтної футбольної команди, що неодноразово виборювала кубки багатьох турнірів.
59-річний Володимир Степанович також досі живе спортом: незмінний тренер та організатор футбольної команди “Шахтар-Острів” з гордістю розповідає, що вже четвертий рік немає в Сокальському районі рівних його вихованцям суперників. А як радіє душа, коли збираються на гру усі шестеро синів. Коли на полі півкоманди Маркусів, перемога гарантована!
А надійний тил великій родині забезпечує Оксана Йосипівна. Вона згадує, що на відповідальній посаді оператора АГЗ доводилось працювати у нічні зміни, а удома сім’я потребувала щохвилинної уваги удень. Зараз, коли молодшим близнюкам Данилові та Юрію виповнилося 18 років, а одружені Віталій та Володимир потішили трьома онуками, клопотів у берегині домашнього вогнища Маркусів менше не стало. Хочеться допомогти усім дітям. Материнське серце не заспокоюється ніколи, а думки завжди линуть до синів та доньок – щоб достойно влаштувалися у житті, були усі здорові та щасливі. Щоб оберігав Господь синів-шахтарів у забої…
Не оминуло родину й випробування: Мар’ян Маркусь за першою хвилею був мобілізований до війська й рік захищав кордон на Сході України у складі 24 окремої механізованої Бердичівської Залізної бригади імені Князя Данила Галицького, частина якої була підступно атакована з російського боку кордону під Зеленопіллям. Переживала за сина і брата велика родина, й молитви близьких вберегли воїна-шахтаря неушкодженим у пеклі війни.
Попри життєві перипетії, усі покоління Маркусів ставно йдуть гуртом по земній стежині, у праці та шані до Бога, й доводять: сім’я міцна ладом, а Україна – щасливими родинами.
Марія ЛУЦЕНКО
На фото: Володимир Маркусь (у центрі) з шістьма синами.
За матеріалами газети «Гірник»