Контакти

ДО ДЕЯКИХ РОЗДІЛІВ САЙТУ ІНФОРМАЦІЯ

ТИМЧАСОВО

ОБМЕЖЕНА

E-mail: lvug@bis.net.ua

тел. +38(03257)2-32-39

Гаряча лінія

ПОВІДОМИТИ ПРО КОРУПЦІЮ

Телефон для звернення:

+38(03257)2-04-59

Календар
Листопад 2016
П В С Ч П С Н
« Жов   Гру »
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930  
Авторизація
Архів

Неподалік від міста Червоно­гра­да у 1956 році розпочалося будівницт­во шахти № 2 “Червоно­град­ська” (нині “Червоноградська”). Че­рез відсут­ність коштів воно було перерва­но в 1959 році, до 1963 року шахта перебувала на консервації. За зміне­ним проектним завданням будів­ни­цт­во велося з 1963 і до кінця 1971 ро­ку. Вугільне підприємство введе­но в експлуатацію в листопаді 1971 року з виробничою потужністю 900 тис. тонн вугілля на рік. Згідно проек­ту термін роботи шахти розра­хо­ва­ний на 52 роки.

Ще в період будівництва шахти її пер­шим директором призначили  Ва­ле­рія Рудіна. З його іменем зв’язаний початок історії шахти, починаючи зі ста­новлення колективу, виведення його на передові рубежі вуглевидо­бутку, за­безпечення стабільної роботи під­при­ємства. Також у різні часи шахту очолю­вали – Мечислав Вишневський, Валерій Дрегель, Степан Жирій, під керівницт­вом якого “Червоноградська” працюва­ла на повну силу, в роботі були задіяні 8 лав, середньодіюча кіль­кість очисних забоїв – 4. Степан Васи­льо­вич керував підприємством з 1982 до 1995 року і за цей період на-гора ви­дано 12 млн. тонн вугілля. Згодом у кер­ма підприєм­ства стали Василь Луцик, Віктор Шай­тан, Ана­толій Митро­фанов, Василь Петров­ський, Петро Со­лонинка, Сергій Сме­ре­чанський.Ш-ТА-ЧЕРВОНОГРАДСЬКА

Віднедавна на чолі трудового ко­лективу молодий, перспективний гірни­чий інженер Вадим КРАСЬ.

- Вадиме Миколайовичу, за 45 ро­ків трудовим колективом шахти пройдено славний шлях виробни­чих здобутків, кожен крок на якому був спрямований на зміцнення еко­номіч­ного потенціалу вугільного ре­гіону Львівщини. Які завдання стоять перед шахтарями найближ­чим ча­сом?

- У досить непростий для шахт ДП “Ль­віввугілля” період особливо важли­во, щоб вугільні підприємства працю­вали безперебійно. Разом з колек­ти­вом шахти нам потрібно забезпечити стабільний вуглевидобуток, займатися підготовкою очисного фронту на май­бутнє. Варто потрудитися над збіль­шенням обсягів виробництва, покра­щити якість видобутого вугілля. Впевнений, що у нас є і кваліфіковані спе­ціа­­лісти і запаси вугілля. Успіх шахти залежить від системної та стабільної ро­боти. А для цього варто осучаснити шахту технікою нового покоління, роз­робляти нові технології, вчасно випла­чувати трударям зароблену нелегкою працею зарплату.

Наприкінці вересня стала до ладу 347 лава по Західно-Бузькому пласту, забій повністю відповідає всім вимогам промислової  безпеки. Обсяг запасів ла­ви оцінюється у 150 тис тонн. Термін екс­плуатації (добове навантаження 800 тонн) до травня 2017 року. Це дов­го­очікувана лава, яку мали здати ще в травні цього року. Завдяки ста­ранням всьо­го колективу шахти цей очис­­ний за­бій запрацював. Зараз шах­та працює двома лавами – №№ 347 та 348. Від­пра­цьовує запаси (сумарно 210 тис. тонн ) дільниця Івана Плешин­ця, брига­дир Петро Гавілей. У червні 2017 року відбудеться  перехід у лаву 562-біс по пласту Тонкий-ІІІ. Тут 180 тис. тонн ву­гілля, при середньому добо­вому вуглевидобутку 800 тонн, вийман­ня вугілля триватиме до березня 2018 року. У пла­нах на майбутнє наростити вугле­видобуток  до  тисячі  тонн. Готує лаву до роботи ДПР-1 (начальник діль­ниці Юрій Білецький, бригадир Віктор Гар­кавий). Прохідники другої дільниці (Ро­ман Тимоць, Василь Томчишин) пра­­цюють над підготовкою 305 лави із ви­­роб­ничими запасами 280 тис. тонн.

У плані розвитку виробництва, звіс­но, є перспективи. Однак є ринок збуту, який диктує правила. У керівництва ДП “Львіввугілля” напрацьована стра­тегія, як, навіть в умовах кризи, зробити шах­ти прибутковими. Щодо “Червоно­град­ської”, то промислових запасів твер­до­­го палива 21 млн. 227 тис. тонн виста­чить на 30 років стабільної роботи.

- Відомо, що зараз гостро не вис­тачає гірничошахтного обладнання, видавати на-гора тонни вугілля та проходити метри гірничих виробок до­водиться на тих механізмах, які дав­но відпрацювали свій технічний ресурс…

- Сьогодні шахтарі працюють в умо­вах дефіциту коштів на придбання об­ладнання і необхідних матеріалів. Ремонт більшої частини механізмів про­­во­диться самотужки, частково на Но­во­­волинському РМЗ та в інших ре­монт­них організаціях, знаходяться аль­тернативні технічні рішення. І тому я вдяч­ний всім за добросовісний труд, за терпіння і розуміння. Зараз вироб­ни­цтво ведеться комплексами КД-80 та КМ-87 (до речі, шахта його отримала у 2005 році, комплекс не проходив жод­ного капремонту, на ньому відпрацьо­вано близько 10 лав). У роботі також комбайн РКУ-10. Отже вдихаємо друге життя у старе  обладнання, яке й допо­магає виймати вугілля.

- І все ж, не зважаючи на нега­раз­ди, головне на підприємстві – лю­дина праці…

- Визнаю, що немає вищої наго­роди, аніж почути позитивну оцінку на­шої роботи від мудрих життєвим і профес­ійним досвідом ветеранів шахти. Завжди з приємністю можна згадати людей, які своїми здобутками писали історію підприємства і виховали не од­не покоління робітників. Це Йосип Ма­лащук, Мирон Бри­ль, Мирослав Мос­товик, Іван Покотило, Мар’ян Цінцірук, Во­лодимир Коваль­ський. І сьогоднішні фа­хівці гірничої спра­ви продовжують еста­фету вете­ранів – головний інженер шахти Олек­сандр Жирій, начальник вугле­видо­був­ної дільниці Іван Плеши­нець, нача­­ль­ник ДКТ Сергій Куземчен­ко, начальник ВіТБ Олександр Заїка, бригадир ГОЗ Петро Гавілей, механік видобувної  дільниці Ігор Сеньовський, бри­гадир про­­хідників Василь Томчи­шин, маши­ніст гірничих виїмкових ма­шин Віктор Сенів, механік ДПР-2 Ігор Макар, нача­льник дільниці МДГО Сергій Пасту­хович.

Прикро, що зараз відбувається від­тік робітників. Причиною є невдо­волення рівнем зарплати, невчасна її ви­пла­та. Доводиться переконувати лю­дей не звільнятися, запевняти, що про­йде тро­хи часу і ситуація налагоди­ть­ся. Ад­же за нами люди, за якими сім’ї, тому ви­робничий процес має бути орга­ні­зо­ва­ний так, щоб видобуток зро­став, ш­­ахтарі добре заробляли і разом з тим підвищувався добробут їхніх родин.

- На “Червоноградській” цінують ще й спортивні досягнення. Адже не єдиним вугіллям живуть шахта­рі…

- Звісно, виробничих проблем дос­татньо. Однак, фізкультура та спорт об’єд­нують працівників, які знаходять час і для роботи, і для занять спортом. Проф­­­спілкові комітети, які очолюють Павло Євтушок та Валерій Бабій, ор­ганізовують зма­гання на шахті з різних видів спорту. Наші спортсмени беруть участь у що­річній Спартакіаді серед ви­робничих колективів вугільних під­приємств, яку спі­льно проводять ДП “Ль­­­вів­вугілля” та Львівська терито­ріа­льна організація Укр­вуглепроф­спілки. Спортсмени-ама­тори змага­ю­ться з 11 видів спорту, ви­борюють призові місця. Цьогоріч під час змагань з більярду, міні-футболу, легко­атлетич­ного кросу у загальному за­ліку наші спортсмени стали чем­піо­нами Спар­такіади.

Лариса ГУМЕНЮК

Сьогодні на “Червоно­град­ській” пра­цює 1164 чоловіка, і, хоча підпри­ємство переживає нелегкі часи, ко­жен робітник щодня вносить свою по­сильну част­ку у загальний вугле­видобуток.

У цьому працьовитому ко­лективі є свої про­фесіонали, кіс­тяк шахти, які  при  дос­татньому  фі­нан­суванні здатні по­вер­нути шах­ті колишню славу. Станом на 20 жовт­ня 2016 ро­­­ку гірниками ви­до­буто 28 млн. 729,7 тис. тонн твер­дого па­лива, під­зем­ни­ми скороходами про­й­дено 216 км 811 м гірничих ви­робок, ви­роб­лено то­вар­­ної вугільної продук­­ції 10 млн. 482 тис. тонн.

 За матеріалами газети «Гірник»