У давнину у ніч на Катерини (з 6 на 7 грудня) дівчата на долю ворожили. Зокрема зрізали гілки вишні чи сливи (бажано було вкрасти у чужому саду) і ставили їх у воду або горщик із землею на покуті під іконами, а інколи на підвіконня під сонячне проміння. Якщо вони розцвітали до Різдва або Нового року (свята Василія), це обіцяло скорий шлюб. У такий же спосіб ворожили про здоров’я або смерть у наступному році: скільки галузок засохне – стільки членів родини помре.
З вечорницями на Катерини пов’язаний ще один своєрідний звичай. Зібравшись у хаті однієї з дівчат, юнки варили кашу з пшона і маку та по черзі вилазили на ворота, вигукуючи: “Доле, доле, ходи до нас вечеряти!..”. Подекуди замість долі закликали судженого. Бувало, що при цьому стукали макогоном по воротах. Прислуховувалися: звідки загавкав пес, туди й заміж піде.
З приходом Катерини чекали лютих морозів. Тож казали:
- На Святу Катерину ховайся під перину.
- Катерина по воді, то Різдво по льоді.
- Як на Катерини холодно, то буде голодно.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.