Один з найпоширеніших рослинних символів України (як у минулому, так і тепер) – мак. Дівчата вплітали його у вінок, робили з квітів польового маку букети, які клали на могили полеглих героїв – захисників рідної землі, адже він символізує смуток, тугу. Чом не актуально сьогодні?!. Мак – також символ українського поля. Хоча, “де мак і волошки – там хліба трошки”, – кажуть у народі.
Широко розповсюдженим було вірування в чудодійні властивості маку, як оберегу від лиходійства відьом, упирів та інших нечестивих істот. Вважали, що в такому випадку особливу силу мав польовий мак, зерна якого самі висипаються з голівок (так званий – видюк). Якщо таким маком обсипати подвір’я, хату, господарські прибудови, то жоден злий дух, упир чи відьма не зможуть зайти сюди, допоки не позбирають і не порахують всіх зернят.
Своє застосування мав і мак городній. (Його, з відомих причин, тепер заборонено вирощувати). Щоб вберегти від відьми дійну корову, її обсипали маком, освяченим у церкві на Маковія чи на Спаса, і примовляли: “Коли цей мак збереш, тоді від корови моєї молоко відбереш”. Зрештою, самі освячені макові голівки вже вважаються оберегом. Колись їх тримали за іконами разом з троїцьким букетом. На Волині, аби припинити засуху, кидали у криницю невелику кількість зерен свяченого маку.
Цю городню культуру також використовували з лікувальною метою, переважно, як снодійне. Покладені на голову квіти маку, знімають біль. А що вже мовити про кулінарію… Смачні пиріжки з маком, а кутя – тим паче!
Однак у багатому українському фольклорі мак символізує не тільки тугу, а й красу. Кажуть: “Гарна дівка, як маківка”; “Гарний парубок, як мак городній”. Про тих, кого осоромили, жартували: “Почервонів, мов маків цвіт”.
У народних піснях маків цвіт прирівнюється до швидкоплинного людського життя, скороминучості часу. Співають:
- Пройшов мій вік, мов маків цвіт,
Що вдень цвіте, а вночі опадає…
Можна також зустріти поетичне порівняння маківки з матір’ю – головою роду:
- Да нема цвіту, світлішого над маківку,
Да нема роду, ріднішого над матінку…
(Тут вбачаємо збережені прадавні традиції матріархату).
Побутує чимало народних паремій про мак:
- Ото писар! Пише маковим зерном…
- Посіяв маку при дорозі…
- Порозсипав, мов маку…
- Дрібне, мов макова зернина…
- Оттак сіють мак, нехай буде так!
- Той у ріпу, той у мак…
- Чорний мак, та смачний, а редька біла, та гірка…
- Мак два тижні цвіте, чотири дозріває, а на сьомий насіння летить.
Тарас ЛЕХМАН