З давніх давен місія медичної сестри полягала у наданні допомоги всім, хто звертається до людей цієї професії. Терпіння, чуйність, милосердя, співчуття – це ще не весь перелік духовних якостей медичних працівників.
Юлія БИКОВА, завідувачка медпунктом шахти “Лісова” впевнена, що робота не з легких, адже пацієнти бувають різні. Однак, як приємно чути слова подяки від людей, яких медпрацівники врятували від болю чи просто полегшили його.
У шахтному медпункті працюють 15 жінок, серед них поверхневі медсестри – Ярослава Москович, Марія Вишумірська, Олександра Скляренко, за плечима яких не одне десятиліття роботи в медицині. Вони досвідчені спеціалісти, допомагають новеньким медсестрам опановувати професію. Поруч з ними Наталя Харчук та Галина Тарасюк (вона перейшла з “Візейської” три роки тому). Надають невідкладну допомогу в шахтних глибинах підземні медичні працівниці Олена Олійник, Ольга Карпів, Наталя Скробач, Ірина Левочко, Наталя Качур, Марія Дволітко. І всі вони мають добре серце (у такій професії інакше не можна), ставляться до людей з розумінням та повагою.
Свої обов’язки медсестри виконують професійно та добросовісно. Їх поважають і довіряють своє здоров’я шахтарі, які ніжно називають медпрацівниць сестрами милосердя за їхнє бажання допомогти, адже гірники, як і воїни на полі бою, тільки на вугільному фронті, у випадку гострої необхідності отримують допомогу від людей у білих халатах. До медпрацівниць звертаються з різними скаргами: мікротравмами, головним болем або проконтролювати артеріальний тиск, чи просто за консультацією з приводу того чи іншого захворювання, адже основним завданням роботи медпункту на підприємстві є надання першої невідкладної медичної допомоги при травмах, отриманих працівниками на виробництві, та раптовому погіршенню стану здоров’я, а також профілактичні заходи. Якщо вірити статистиці, торік відвідувачами шахтного здоровпункту були близько трьох тисяч людей (вперше та повторно), як шахтарів, так і мешканців навколишніх сіл, які отримали кваліфіковану допомогу чи пораду від працівників медпункту шахти “Лісова”.
- Перед кожною зміною, як і на кожній шахті, – розповідає завідувачка Юлія Бикова, яка на шахті 17 років, з них два на цій відповідальній посаді, – чергова медсестра щодня проводить необхідні обстеження машиністів підйому, електровоза, гірничовиймальних машин, водіїв на алкотест та вимірює рівень артеріального тиску. Якщо норми підвищені – спуск у забій категорично заборонений. Звісно, діагноз можна оскаржити у міських чи районних лікарнях, однак обов’язковою умовою є присутність представника адміністрації шахти.
Минулоріч медпрацівниці поверхні свою долю праці внесли у надання допомоги шахтарям, які отримали складні травми в шахті. А невідкладна поміч постраждалим, насамперед, у підземному медпункті.
На шахті щосереди веде прийом лікар-терапевт Ганна Козюк. Саме вона надає медичні поради та кваліфіковано призначає лікування, а вже медсестри, при бажанні пацієнта без відриву від виробництва, виконують приписи лікаря. Я зустрічала людей, для яких ця професія є справою їхнього життя і зі всією відповідальністю можу стверджувати, що до честі медперсоналу шахти, роботу свою вони виконують виключно і бездоганно. Про це свідчать добрі слова вдячності від тих, хто звернувся у медпункт.
- Здоровпункт забезпечений всіма необхідними медикаментами, – продовжує завідувачка. – Відремонтовані кабінети сестринської, маніпуляційної, функціонує, в разі потреби, реанімаційна. Наразі залишається необлаштованим фізкабінет, а шахтарям вкрай потрібні інгалятор та спеціальні апарати СНІМ і ультрависокочастотної терапії для проведення фізіотерапевтичних процедур, адже у людей цієї професії найбільш вразливі дихальні шляхи та кістково-м’язева система.
Юлія Володимирівна налаштована оптимістично і сподівається, що для вугільників все ж настануть кращі часи і потреби шахтного медпункту будуть задоволені. А наразі люди в білих халатах продовжують наслідування одного із заповітів легендарної Флоренс Найтингейл, сестри міжнародного милосердя та громадського діяча Великобританії ХІХ століття, яка добровільно присвятила своє життя догляду за хворими та пораненими, – “завжди потрібно робити все, що під силу медсестрі, аби підтримувати та підвищувати професійний рівень” і тримають у своїх руках найцінніші ключі від здоров’я всіх, без винятку, людей. А звідси й риторичне запитання: “Чи відшукаєш роботу, важливішу від цієї?”.
До слова. Того дня, коли я знайомилася з медпрацівницями здоровпункту шахти “Лісова”, за незначною медичною допомогою звернувся Василь Кремінець, учень електрослюсаря підземного вуглевидобувної дільниці. Цей привітний хлопець минулого року закінчив Червоноградський гірничо-економічний коледж, за скеруванням ДП “Львіввугілля” влаштувався на копальню і вже півроку знайомиться із шахтарською професією, здобуваючи практичні навики. У цьому йому на дільниці допомагають старші за професією.
- Наш Галицький край вугільний, і доля у мене шахтарська, – сказав під час розмови Василь. – Можливо у майбутньому продовжу навчання у виші, а наразі набуваю робітничого досвіду, аби зрозуміти всю суть праці гірників.
Лариса ГУМЕНЮК
На фото (зліва направо): завідувачка медпунктом Юлія Бикова, чергова медсестра поверхнева Ярослава Москович та учень електрослюсаря підземного вуглевидобувної дільниці Василь Кремінець.
За матеріалами газети «Гірник».