17 грудня християни східного обряду вшановують пам’ять святої великомучениці Варвари.
Свята Варвара – захисниця від раптової смерті без покаяння і причастя. У слов’ян вважалося, що Варвара володіє горами і земними надрами, а тому ця свята – покровителька гірників і шахтарів. Також свята Варвара вважається цілителькою від кору і віспи, покровителькою жінок, особливо вагітних.
Свята Варвара мешкала в III столітті у місті Іліополі Фінікійському за часів правління імператора Максиміана. Вона народилася в аристократичній родині язичників, відрізнялася надзвичайною красою і розумом, таємно вивчала християнство і в юному віці прийняла хрещення.
Як свідчить легенда, одного разу, рятуючись від гніву батька, Варвара втекла від нього в гори і стала молитися Спасителю. Тоді перед нею розступилася гора і розкрилася розпадина, по якій дівчина вийшла на вершину гори.
Розгніваний батько Діоскур, дізнавшись про релігію Варвари, разом із правителем міста Мартіаном віддали її на жорстокі тортури, а потім здійснили над нею суд і обезголовили. За це їх спіткала Божа кара, і під час грози їх обох спалила блискавка.
Нетлінні мощі великомучениці Варвари зберігалися в Константинополі, а потім були перевезені до Києва, де і нині перебувають у Володимирському соборі.
Святій Варварі моляться про захист від раптової смерті, щоб не померти без сповіді і причастя, за дітей, благополучні та легкі пологи, про зцілення від різних хвороб, а також про пом’якшення батьківського гніву, про позбавлення від зневіри і печалі. Також до святої Варвари звертаються під час грози як захисниці від блискавки.
День святої Варвари в слов’янській культурі разом із Савиним (18 грудня) і Миколая (19 грудня) днями утворив цілий ритуальний комплекс. Цього дня освячують воду і служать панахиди за померлими.
Цього дня було прийнято йти за водою до ополонки гарно вдягненими і причесаними, вітатися і розмовляти з нею, начебто з живою. На такій воді варили ритуальну кашу, залишали в казані на ніч і по застиглій скоринці судили про благополуччя в сім’ї та врожайності наступного року.
На Варвару заборонялися численні жіночі роботи, щоб не розгнівати святу. Це час гулянь і неробства. Недарма поняття “варварити” означало “гуляти і пити”. На стіл господині готували частування з тіста: вареники, пироги, печиво, а також кутю та узвар.
На Варварин день існував цікавий звичай. Дівчата зривали вишневі гілки і ставили їх вдома у воду, щоб вони оживали. Зазвичай до Різдва такі гілочки розцвітали, що було гарною прикметою благополуччя в родині і швидкого весілля.
- Після Варвари світловий день починає збільшуватися на курячий крок
- Варвара ночі вкрала, дня додала
- Сави-Варвари ночі урвали, курей крали, під грубку клали
- Тріщить Варюха – бережи ніс та вухо
- Варвара заварварить, Сава засалить, Микола закує
- Варвара мостить, Сава цвяхи гострить, укотить Сава, буде земля вкрита справно
- Червоний вогонь у печі – у вікна мороз стукає, дрова яро горять, тріщать – мороз обіцяють
- Наша Варвара не любить юшки без навару