“Червоноградська” стала знаковою у житті Алли ЖЕРЕБЕЦЬКОЇ.
Вже понад 15 років вона – апаратник хімводоочищення цього підприємства, проте з’явилася шахта у її житті значно раніше.
- Коли ще навчалася у школі, ця копальня тільки-но розпочала роботу, – згадує Алла Володимирівна. – І моя мама Валентина Кудацька прийшла сюди лаборантом і пропрацювала чверть віку. Батько, до речі, гірник – 39 років був спочатку ГОЗом, а потім машиністом гірничих виїмкових машин теж на “Червоноградській”, тільки “першій”. Добре пам’ятаю їхні розмови про шахтарське життя-буття.
Згодом Алла вийшла заміж за гірника з другої “Червоноградської”. Молодою родиною поїхали заробляти статки аж на далеку Північ. Народилися сини. Але сталося так, що за тринадцять років Алла з дітьми удовою повернулася у рідний Червоноград. Минав час. Вдруге одружилася з шахтарем з “Червоноградської” Віталієм Жеребецьким, народила сина. Згодом пішла на професійні курси і з 2002 року працює на цій же шахті.
- Для того, щоб нормально працював водонагрівальний котел, туди потрібно подавати лише пом’якшену воду. Сира вода проходить крізь спеціальні фільтри та набуває потрібних мінімальних показників жорсткості, що дозволяє використовувати її. Черговий лаборант щодвігодини бере воду на аналіз відповідності показників стандарту, – розповідає Алла Володимирівна. – Коли бачимо, що фільтр вже не працює належним чином, переходимо на інший, а той йде на регенерацію. Тісно співпрацюємо з ШСМНУ, яке постачає нам хімпосуд та реактиви.
Ця усміхнена і оптимістична шахтарка-мати трьох синів, якими по праву пишається. Старший Євген працює на вуглевидобувній дільниці “Червоноградської”, одружений, має сина та доньку, і Алла Володимирівна – щаслива бабуся двох онуків. Середній Володимир закінчив Національний гірничий університет й мешкає у Дніпрі, де має свою власну справу. А молодший Олександр – офіцер кіберполіції у Львові.
- З дітьми мені пощастило, у них правильний світогляд, – розповідає мати вже дорослих дітей. – Завжди, як і у мене, у них в пріоритеті сім’я. Люблять нашу державу, жоден не хоче шукати кращої долі у далеких світах. Вважають: треба тут Україну будувати.
У народі кажуть – чим ділишся зі світом, те й отримуєш у відповідь. Позитивний погляд на життя дозволяє бачити Аллі Жеребецькій довкола лише хороше, а на негатив не зважати. Спілкуючись із впевненою в собі жінкою, мимоволі розумієш, звідки такий заряд до життєвого успіху у її синів.
Ольга МАЗУР
За матеріалами газети «Гірник»