20 січня Східна Церква відзначає Собор Івана Хрестителя Господнього — Предтечі, що в перекладі означає “Попередник”. Святий Іван, за церковними переказами, був посланий Богом, щоб допомогти людям підготуватися до з’явлення Ісуса Христа. А коли сам Ісус забажав охреститися в нього, то таким чином Іван Предтеча виконав Закон Божий (Волю Божу), а Спаситель наш Ісус Христос показав приклад святого хрещення і дав людям зрозуміти, що Закон Божий слід виконувати завжди і неухильно. Така воля Отця Небесного!
Народна назва цього свята — Посвятки. Кажуть: “Прийшов Іван Предтеча і забрав Різдвяні свята на плечі”. Нам же залишив світлі спогади про них. Бо хіба можна в такий час сумувати, журитися?… Тепер залишається чекати наступного Різдва.
Хоч це марновірство (на щастя, цього, мабуть, уже ніхто не дотримується), але з Івана Предтечі жінкам нарешті дозволялося ходити по воду, чого вони не могли робити у святковий період від Різдва Христового. Це за них робили чоловіки. Зрештою, можуть і далі воду носити… Натомість чоловікам не слід забувати, що від Різдва Христового, навіть днем раніше — перед Святим Вечором, до свята Собору Івана Хрестителя Господнього не можна ходити в шинок (корчму), бо воно й справді — таки великий гріх!
Загалом, у народному побуті українців відбувався перехід до звичайного трудового ритму. І все ж, на Предтечу, хоч люди й готувалися до господарських справ (мова не про нагальні повсякденні роботи, скажімо, по догляду за домашніми тваринами), вважали, що розпочинати у цей день і наступний якусь важливу справу аж ніяк не годиться, бо, мовляв, нічого путнього з цього не вийде. Це свого роду був ритуальний перехід до повсякденних клопотів. Тож поки що чоловіки планували, обмірковували свої серйозні роботи, а жінки — свої.
У давнину на Зимового Предтечі (Літній Предтеча — 7 липня, Різдва Івана Хрестителя) господині діставали починки — прядиво, полотно, нитки, тощо, які ще перед Різдвом Христовим, навіть за день-два до Святого Вечора, надійно ховали “подалі від гріха, щоб лихий ниток не поплутав”. До початку весняних польових робіт у них є ще вдосталь часу, аби зайнятися рукоділлям…
Цікава й, мабуть, головна традиційна подія цього дня — роздавати домашнім тваринам різдвяний обрядовий хліб (на Бойківщині — корочун) чи його залишки, який зберігається від Різдва. Вважалося, що він посприяє, аби домашні тварини були здоровими, добре плодилися, коні та воли — працьовитими, корови давали багато жирного молока. Адже від цього значною мірою залежав добробут селянина, його сім’ї…
Тарас ЛЕХМАН