Церковне свято Стрітення Господнього (15 лютого) належить до найвеличніших. Адже цього дня Ісус Христос у віці сорока днів від народження був принесений до Соломонового храму в Єрусалимі.
Його Пресвятій Матері Марії, як і кожній жінці, іудейський закон забороняв входити до храму. Аж після того, коли скінчиться певний термін і вона принесе до храму пожертву — дві горлиці та два голуби, вхід буде дозволеним. Мати Ісуса строго дотримувалася цих правил. Коли Вона прийшла до святині з Йосипом Обручником і маленьким Ісусом, їх зустрів праведний старець Симеон, який отримав одкровення, що не помре до тих пір, аж поки не побачить Спасителя. Симеон упізнав у дитятку Месію, взяв Його на руки і благословив. Там же у храмі була того дня й Анна Пророчиця. Вона також дарувала своє благословення Сину Божому.
Є у свята й інша назва (народна) — Громниця. Ще за старих часів запровадили звичай цього дня святити у церквах воду і свічки. Освячена стрітенська свічка якраз і називається Громницею. Її запалювали (і запалюють) у негоду, під час грози, блискавки. Нею ж обкурювали оселю, худобу, давали в руки помираючій людині. А стрітенська вода за своєю силою майже не поступається йорданській.
Третя назва свята — Зимобор, бо, за народними уявленнями, цього дня літо зустрічається із зимою і вони намагаються перемогти один одного. Довго сперечаються. Страшно потрапити під такий двобій — морозом обпече, снігом замете по вуха, з дороги зіб’є… Все ж літо перемагає, хоч і не відразу.
Цей день вважається прогностиком. Завбачливі господарі стежили за погодою кожну годину. Народні прикмети стверджують:
- Ясний і тихий день на Стрітення — буде добрий урожай зернових і багато меду.
- Іній на деревах — добре вродять картопля і гречка.
- Якщо на Стрітення півень води нап’ється, то на Юрія віл трави напасеться.
- На Стрітення капає зі стріхи — не буде з літа потіхи.
Тарас ЛЕХМАН