22 березня вшановуємо пам’ять Сорока Святих Севастійських мучеників, які були найкращими воїнами давньоримського імператора Лікія. Сам Лікій виявився жорстоким язичником, гонителем християн. А ці сорок доблесних дружинників якраз і були пов’язані любов’ю до Ісуса Христа, відмовлялися від почестей і багатства, не погоджувалися приносити жертви язичницьким богам, вклонятися бездушним ідолам, за що їх, як стверджують деякі церковні джерела, живцем заморозили на Севастійському озері.
За народними уявленнями, після Сорока Святих ще можуть бути сорок морозів. У свято люди ретельно спостерігали за прикметами, змінами у природі, особливо чекали першого грому, бо до нього земля ще вважається замерзлою або сонною. Почувши перші громовиці, трималися (чи хапалися) за голову, щоб бути здоровим, “голова не боліла і не знала клопотів”. Дівчата вмивалися водою у відкритих водоймах чи набирали “дощовиці” і витиралися червоною крайкою – “для краси”. А цілительки на Сорок Святих вмивали криничною водою дітей, “аби ті не підпадали під вроки, також — для запоруки міцного здоров’я”.
Тарас ЛЕХМАН