Другий тиждень після Великодня – Поминальний. Існує кілька його назв – Фомин (Томин) тиждень, Радуниця, Проводи, Гробки, Могилки, Поминки, Бабський Великдень…
Радуниця — це весняна радість. За народними повір’ями, померлим дуже приємно, коли про них згадують живі, згадують добрим теплим словом. Тим паче, коли моляться за їхні душі у церкві та вдома, відвідують могили.
Ще перед Великоднем люди йдуть на цвинтар, щоб впорядкувати могили своїх родичів, прибрати, посадити квіти або кущі чи деревця, запалити свічку, лампадку. Добра традиція — громадський догляд за колективними похованнями героїв чи символічними могилами, упорядкування могил, за якими вже нікому доглянути, прикрасити їх квітами та вінками.
На Томину неділю (першу неділю після Великодня) після обіду родина, бажано в повному складі, йде на цвинтар, аби помолитися над могилами, взяти участь у відправі, яку здійснює священик. (Щоправда, часто такі відправи на кладовищах здійснюються і на самий Великдень, або на другий-третій дні свята). Нерідко ще беруть зі собою крашанки, паску і “частують померлих” аж до вечора. У цей час “христосуються” зі спочилими у Бозі. Вітаються з ними: “Христос Воскрес! Воістину Воскрес!”. А потім, як вважають, потрібно відразу з’їсти крашанку і скибку паски.
Увечері на широкому відкритому місці (на лузі, майдані, церковному подвір’ї) починаються ігри, хороводи з веснянками та гаївками, інші розваги. Тільки-от участь у них здебільшого вже бере не молодь, а старші жінки. Звідси й назва – Бабський Великдень.
Тарас ЛЕХМАН