30 квітня вшановують преподобного Зосима. Цей день, як і Теплого Олекси (30 березня), Медового Спаса (19 серпня) можемо вважати ще одним святом пасічників (попри те, що офіційно встановлений День пасічника відзначають таки 19 серпня). Адже Зосима називають покровителем бджіл, і навіть величають Пасічником, моляться до його ікони.
Бджільництво – один з основних і найдавніших видів господарської діяльності українців. Але цією справою займалася лише певна частка населення – пасічники, які були неабиякими знавцями природи і навіть знахарями. Це ремесло пройшло кілька стадій розвитку. Спочатку – бортництво: віднайдення у лісі диких бджіл, які оселялися у дуплах дерев. Пізніше на таких деревах робили позначку власності. Також видовбували у стовбурах дупла для оселення бджіл. Принаймні, такий метод практикувався за часів Київської Русі. Із середини XVI століття почали майструвати штучні бортні (колоди, дуплянки, вулики), які підвішували на деревах, або ставили на землю. Таким чином розпочалася епоха культивованого бджільництва. І як тут не згадати заслугу українського вченого XIX століття П.І. Прокоповича, який першим змайстрував розбірний рамковий вулик.
В українців протягом віків нагромадився багатий досвід розведення бджіл. Пасіки звичайно розташовували у затишних сонячних місцях, багатих на квіткову рослинність, огороджували невеликим тином.
При догляді за бджолами вдавалися до багатьох оберегових дій, обрядів. І тепер пасічники святкують дня Теплого Олекси, Зосима, Саватія, Преображення Господнього, окремі ритуали справляють на Святий Вечір, Йордан. У календарі пасічників були окремі визначені дні, коли вони безкоштовно роздавали мед вбогим, сиротам, вдовам, лікували ним хворих, за що також плати не брали, бо негоже.
Українські пасічники добре оволоділи багатьма способами природного та штучного роїння бджіл, зокрема вмінням затримати новий рій, що відокремився від бджолосім’ї та відлітав, відсаджувати його у порожній (резервний) вулик. Вельми багаті практичні навички підгодовування бджіл, медової взятки (скільки взяти меду, а скільки залишити бджолам – Божим комахам). Щодо меду, то насамперед продукували липовий, гречаний, квітковий.
Запримітили, що вся бджолина продукція корисна: той же прополіс, вощина. Їх використовують у лікуванні, в кулінарії, виготовляють свічки (в т.ч. для церковних потреб), які пахнуть медовим ароматом.
Тарас ЛЕХМАН