21 квітня у церквах східного обряду вшановують Святого Руфа – одного із 70-ти апостолів, сина Симона Киринеянина, який разом з Ісусом ніс хрест на Голгофу. Відомо лише, що апостол Руф служив єпископом у Фівах і, очевидно, загинув мученицькою смертю.
У народі вважають, що на свято Руфа вся рослинність рушиться з землі, проростає, тягнуться до сонця кожна травинка, кожна квіточка. Головна ж прикмета цього дня: не можна людині йти до лісу, бо свято Руфа належить гадюкам. Хто змію потривожить – того вона неодмінно вжалить. Справді, цієї пори гадюки прокидаються від тривалої зимової сплячки, настає їхній шлюбний період і вони дуже агресивні. А якщо вже й вжалила гадюка, то у давнину навіть виголошували спеціальні замовляння, аби не померти; хутчій бігли до чистого джерела помити рану. Так само “замовляли”, коли гадюка вжалила домашню тварину – корову, коня, вівцю… І тепер ці словесні формули використовують карпатські мольфари.
Таке негативне ставлення до гадюки викликане тим, що вона вважається породженням диявола. (Як тут не згадати біблійну історію про яблуко).
За народними повір’ями, на Руфа сонце зустрічається з місяцем. Якщо зустріч відбулася добре – буде ясний сонячний день, а потім і все літо буде погожим. Коли ж погано зустрілися – день буде хмарним, непривітним, і все літо вдасться таким.
Кажуть, що в це день Святий Руф може дороги порушити, викликати бездоріжжя…
Тарас ЛЕХМАН