На сороковий день після Великодня відзначаємо свято Вознесіння Господнього, яке встановлене Церквою на честь знаменної події: цього дня на Елеонській горі поблизу Єрусалиму Ісус Христос на очах у свої учнів вознісся на небо. В усіх християнських храмах відправляють урочисте Богослужіння.
В українській народній традиції свято Вознесіння пов’язане з багатьма обрядами, спрямованими на охорону посівів і свійських тварин. Господар неабияк радів, коли бачив на полі високі стебла озимини, вкриті молодими колосками, бо це віщувало багатий врожай. Тому на Вознесіння виконувалися певні магічні ритуальні дії, аби “задобрити землю”, щоб і хліб родила, й інші аграрні культури.
На Поліссі цього дня намагалися “заполювати льон”. Якщо вдасться, то він буде добре рости, підніматися вгору.
У північних регіонах України на Ушестя, Вшестя (народні назви церковного свята) пекли млинці – “христові онучі”, з якими ходили в поле, на кладовище, де поминали померлих. Усе це мало допомогти хлібу підніматися вгору, до неба (слідом за Ісусом Христом), вселяти надію на вознесіння на небо душ померлих предків. Так само пекли обрядове печиво – “драбинки”, якими “підсаджували Ісуса до неба”. Ввечері з цими “онучами” і “драбинками” ходили один до одного в гості на частування. Молодь влаштовувала свої розваги.
Також на Вознесіння вживали різних охоронних засобів щодо домашніх тварин, якими хотіли захистити їх від хвороб та впливу відьом…
Тарас ЛЕХМАН