Цього року у християн східного обряду Петрів піст (або ж Петрівка) розпочинається 4 червня. Його початок і тривалість залежать від “рухомого” свята Великодня. Бо “стартує” Петрівка через два тижні після Трійці, дата святкування якої також залежить від Великодня. Зате завершується піст завжди 12 липня – у свято Верховних Апостолів Петра і Павла.
Раніше на Петрівку урочисто відзначали поховання язичницького бога Ярила, який уособлював весняне сонце. Йому на зміну приходив Купайло — бог літнього сонця, літнього сонцевороту.
Наші предки були упевнені, що у перший день Петрівки не можна ходити до лісу, оскільки цього дня звірі стають надзвичайно агресивними і становлять небезпеку. Така пересторога була особливою щодо плазунів.
Відбувалися також проводи русалок. Дівчата готували урочистий обід на честь русалок, самі частувалися і “частували” їх – отих загадкових істот, а потім гуляли полем, лугом, лісом, берегом водойми, співали русалкам прощальних пісень… (Інколи такі дійства виконували дещо раніше – через тиждень після Трійці). У деяких регіонах України виготовляли із соломи опудало русалки, виносили його у поле, де розривали на шматки і розкидали за вітром.
За старих часів заміжні жінки збиралися у шинку “проганяти шуліку” (яструба), щоб хижий птах курчат не крав. Ця забава передбачала вживання напоїв, але не оковитої, а слабоалкогольних, а то й безалкогольних, до яких належать квас і мед. Найчастіше квас виготовляли самі із житнього хліба, а також із фруктів та ягід. У цей час жінок не можна було турбувати. Тож подобалося це чоловікам чи ні, але змушені були змиритися з такою участю.
Все ж, попри народні традиції, строго дотримувалися церковних правил – щиро молилися і постили!
Тарас ЛЕХМАН