Так вважає 84-річний Володимир Городиловський, ветеран праці шахти “Великомостівська”, гірник із тридцятип’ятирічним підземним стажем, який поза копальнею все своє життя присвятив улюбленому захопленню – бджолярству.
Молодим він прийшов працювати на шахту №1 “Великомостівська” у 1959 році й відтоді на довгі роки був нерозлучний з “першою”. Працював електрослюсарем підземним, прохідником, майстром-підривником, та поруч з важкою працею завжди була справа для душі – улюблена пасіка. Захопився цим ще з дитинства. Любов до пасіки передав йому у спадок дідусь Семен Дмитрович. Без пасіки себе вже не уявляє, знає про бджіл та мед практично все. Багатий на роки чоловік досі сповнений сил та енергії, а сприяють цьому не тільки цілющі мед і прополіс, а й щоденна робота біля бджіл.
Володимир Михайлович – добрий господар, гарний сім’янин, дбайливий батько та дідусь. Людина життєрадісна, завжди готова прийти на допомогу ближньому, порадити добрим словом. Саме у таких людей і ведуться бджоли. Правою рукою бджоляра була дружина Любов Степанівна, яка вже відійшла у кращий світ. Охоче долучаються до турбот й діти – Мирон та Ольга.
- Пасіка – моє хобі, займаюся цим вже більше шістдесяти років. Праця біля бджіл дуже кропітка. Робота триває з ранньої весни і аж до пізньої осені, увесь сезон, коли смугасті трудівниці збирають мед. З кожним роком мої бджолині сім’ї розросталися. Були роки, коли в мене налічувалося до п’ятдесяти вуликів. Як бачив, що утворюється нова сім’я, то майстрував для неї новий “будиночок”. Для цього зробив собі деревообробний станок, на якому робив вулики та спорядження до них, – розповідає шахтар-пасічник.
Неодноразово Володимир Городиловський брав участь у різних сільськогосподарських виставках, як наставника у бджолярській справі його шанували колишні директор шахти №1 “Великомостівська” Іван Момот, начальник дільниці ВіТБ Василь Біленець, майстер-підривник Володимир Куліш. Практичним досвідом пасічник ділився навіть на сторінках журналу “Бджоляр України”. А ще ветеран захоплюється читанням. Має велику книгозбірню, де дуже багато різноманітної літератури. Коли Україна здобула Незалежність, разом із своїми товаришами збирав книги для жителів Сходу та Півдня.
У мирі із собою та світом, щодня у турботах про бджіл, шахтар-ветеран має вдосталь часу на спогади про молоді роки, коли смак вугільного пилу після зміни перебивав медовий аромат пасіки.
Ігор ЙОСИПІВ
За матеріалами газети «Гірник»