Хоча Святий Харитон, якого у церквах східного обряду вшановують 11 жовтня, жив у IV столітті, але оповідання про нього з’явилися аж у VI або VII столітті…
Невідомий автор розповідає, що в часи переслідування християн цісарем Лікинієм оселився у Малій Азії преподобний отець Харитон. Язичники двічі приводили його на суд і піддавали жорстоким тортурам, але мужній отець не зрікся своєї християнської віри.
Якось задумав Харитон відбути прощу до святих місць у Єрусалимі. Дорогою він потрапив у руки розбійникам. Ті зв’язали паломника і кинули у печеру, а самі подалися у своїх нечистих справах. Поки вони промишляли розбоєм, тим часом у печеру приповз змій і напився вина, що стояло у коновці, пустивши туди отруту. Коли ж розбійники повернулися у печеру, то також напилися вина, але вже з отрутою. Лиходії враз померли.
Після цього Святий Харитон чудесним способом звільнився від пут, забрав золото розбійників, частину з якого роздав убогим, а на решту збудував чернечу лавру Фаран неподалік Єрусалиму, у якій став ігуменом.
Слава про його чуда почала ширитися округою і навіть у далеких краях дізналися про нього. До Харитона приходило багато людей за порадою, зціленням. Згодом він призначив монахам нового ігумена лаври, а сам усамітнився у печері серед пустелі. Та й там потребуючі допомоги знайшли Харитона. Усім давав добрі поради, зцілював молитвами. Зумів збудувати ще чотири лаври.
Під кінець життя він знову усамітнився, аби через молитву вести розмову тільки з Господом. Помер у глибокій старості.
Тарас ЛЕХМАН