Без чого жоден вагон вугілля не може бути відправлений споживачам? Без посвідчення якості. Тому у структурі ДП “Львіввугілля” діє Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів.
- На сьогодні наше Управління координує роботу відділів технічного контролю якості на шахтах, що відбирають проби з видобутого рядового вугілля та вугілля, яке відвантажується, – розповідає Ірина Наливайко, що вже десять років очолює цей виробничий підрозділ. – Працівники відокремленого підрозділу також здійснюють контроль при прийманні вугільної продукції на ТЕС. Працівники випробувального пункту на ЦЗФ проводять відбір проб з доставленого на переробку вугілля, а наша сертифікована вуглехімічна лабораторія виконує аналіз усіх цих проб. Усі роботи щодо контролю якості вугілля ведуться дуже ретельно, адже від цього безпосередньо залежить ціна товарної продукції, а відповідно й економічно-фінансовий стан як кожної шахти, так і ДП “Львіввугілля” в цілому. Жодних претензій та рекламацій від споживачів ми не отримуємо, що свідчить про дотримання усіх вимог ДСТУ та високий рівень технічного контролю.
У випробувальний пункт збагачувальної фабрики ПАТ “ЛВК” його начальник, а також вже два роки як голова профкому Управління, Тамара Федоренко прийшла на початку 80-х.
- Тоді за добу фабрика переробляла по 30-36 тисяч тонн гірничої маси, – згадує вона. – На зміні у нас було по дванадцять людей, вагони прибували безперервно, навантаження було шалене. Нині за місяць відбираємо проби з 60-70 тисяч тонн вугілля та відправляємо у лабораторію.
- При можливості, напередодні професійного свята, стараємося побачитися з нашими ветеранами, - розповідає Тамара Сергіївна. – На випробувальному пункті довгі роки працювали Володимир Трач, Олена Гульчевська, Галина Ткач, Ярослава Грушко, Марія Дубецька, Любов Струналь, Марія Скупа, Людмила Заяць. Свого часу Управління очолювали Ніна Швед, Олексій Тодоровський, Микола Бродер, Ярослав Улицький.
З часу, коли піднята на-гора партія вугілля завантажується у вагони, її супровідний документ – це посвідчення якості. Перші відомості туди вносяться у відділі контролю якості шахти, працівники якого відбирають перші проби. Якщо гірнича маса йде на переробку на ЦЗФ – то для контролю перед переробкою проби бере випробувальний пункт. Усі проби скеровуються у вуглехімлабораторію.
- Отримані лабораторні проби ми приводимо на аналітичного стану і проводимо аналіз на усі потрібні показники, – розповідає завідуюча вуглехімлабораторією Тетяна Мішок. – Як правило, це зольність, вміст робочої вологи, сірки, летких речовин та найважливіший з них – теплотворну здатність. Зольність визначаємо спалюванням вугілля в муфельній печі при 8000С, вміст вологи – висушуванням проб у сушильній шафі при 1600С, результат визначається за втратою маси, відсоток сірки визначаємо методом Ешка.
Лабораторія працює цілодобово, лаборанти чергують по дванадцять годин. Що три роки після перевірки поновлюється свідоцтво про те, що стан вимірювань в лабораторії відповідає ДСТУ ISO 10012:2005.
Інженер-хімік Лариса Даниленко – на сьогодні найдосвідченіша працівниця вуглехімлабораторії. Понад тридцять років визначаючи якісні показники твердого палива, жартує, що “чорне золото” тут досліджують ретельніше, ніж ювеліри справжнє. І жарту тут лиш половина, бо якісні показники дорогоцінного металу визначають до тисячних долей, а вугілля у лабораторії до десятитисячних, аж до четвертого знаку після коми.
- Три роки тому для оперативнішого та точнішого визначення теплотворності вугілля керівництво державного підприємства закупило новий прилад німецької фірми ІКА С-2000. Це найсучасніше обладнання, яке дозволяє ввести дані та за 25 хвилин отримати результат для розрахунку теплоти згорання, – розповідає Лариса Петрівна.
Згадує, що довгий час лабораторією завідувала Галина Васєва. – Саме вона приймала мене на роботу лаборантом. Потім деякий час цю посаду обіймала я, згодом наш колектив очолювала Ірина Гойдало. За останні роки прийшло багато молоді, всі – зі спеціалізованою середньотехнічною або вищою освітою.
- Наші лаборанти бувають з відрядженнями на електростанціях, що приймають наше вугілля, - продовжила розмову завідуюча Тетяна Мішок, – на Добротвірській, Калуській, Трипільській, де вивчають, як там приймають та за допомогою якої техніки та обладнання аналізують нашу товарну продукцію. Для осучаснення процесів аналізу хотілося б придбати в лабораторію автоматичний аналізатор сірки, електронні ваги.
Щороку Міненерговугілля ставить перед ДП “Львіввугілля” завдання – максимально зменшити зольність вугілля. Цього року, завдяки веденню очисних робіт в низькозольних “сокальських” лавах та як результат багаторічних заходів з підвищення якості гірничої продукції, досягнуто достойних показників. За січень-жовтень 2018 року при плановій зольності 44,5% фактична зольність видобутого шахтами вугілля склала 39,3%, що нижче планової на 5,2%. До відповідного періоду 2017 року зольність видобутого вугілля зменшилась на 4,7 % (факт за січень-жовтень 2017 року - 44,0 %).
- Наше управління – остання ланка між ДП “Львіввугілля” та споживачами, - говорить начальник Управління Ірина Наливайко. - Точність і оперативність – наше все, бо відповідальність надзвичайно висока: вугілля без визначення якості – то гірнича маса, а не товар. Від душі хочу подякувати за сумлінну працю та високий професіоналізм ветеранам та нинішнім працівникам – усім тим, хто цілодобово чи у робочому спецодязі, чи у лаборантському халаті, чи з калькулятором в руках відбирають проби, виконують аналіз, складають документацію та визначають якість прибузького вугілля, яке, вірю, ще багато років буде запорукою тепла та світла в домівках тисяч українців.
Марія ЛУЦЕНКО
На фото: завідуюча вуглехімлабораторією Тіетяна Мішок, інженер-хімік Лариса Даниленко та старший лаборант Ольга Котлова (справа наліво); начальник випробувального пункту Тамара Федоренко, гірник поверхні Любов Грушецька, майстер контрольний Оксана Пелех й оператор пульта керування Ірина Шиндюк (справа наліво).
За матеріалами газети «Гірник»