29 грудня 1958 року розпочала роботу шахта “Великомостівська”.
Проектна потужність при прийнятті копальні в експлуатацію – 1500 тонн на добу, 450 тис. тонн у рік – була освоєна аж у 1972 році. Хоча починаючи з 1960 року шахта працювала у тисячному режимі вуглевидобутку. Максимального для “Великомостівської” рівня – 600 тис. тонн на-гора та 6000 м прокладених гірничих виробок за рік – досягнуто у 1977-му.
60-річчя шахти працівники зустрічають у доброму настрої: підприємство стабільне у роботі. Багато років поспіль задовго до календарного Нового року на шахті сяє вогниками ялинка як символ дострокового виконання річних планів.
- Цьогоріч з плановим завданням прохідники впоралися 10 вересня, проклавши 1550 м гірничих виробок, а 12 жовтня звітували про річний план вуглевидобувники -на-гора піднято 230 тис. тонн твердого палива, – розповідає директор шахти Андрій Куц. – Середньодобове навантаження по року – 850-900 тонн. До початку грудня працювали двома лавами. На даний час у 417 лаві проводяться демонтажні роботи, а очисні – ведуться у лаві №114. Цей очисний вибій відпрацьовуватимемо орієнтовно до серпня наступного року. Щодо економічних показників, то завдяки низькозольному “сокальському” вугіллю шахта нині працює у беззбитковому режимі.
Шахтар “попід землею ходить повзкома, але в душі покірності нема. Він пробиває кам’яні пласти, видобуває сонце з темноти” – так писав про гірників Дмитро Павличко. І колективу шахти знадобилося чимало непокірності, адже у 1996 році “Великомостівська” потрапила у список шахт, що йдуть на закриття. Голова ЛТО ППВПУ Олег Турчин тоді очолював профком “Великомостівської”:
- Колектив постановив: шахту треба відстояти, запасів ще вистачить на роки і роки. Боротьба була тривалою, виснажливою. Але, як показав час, правими виявилися люди, а не високі чини з міністерства. Мене особисто та ситуація закарбувала у переконанні: правди можна добитися тільки гуртом, в єдності, а профспілка – це як ангел-охоронець колективу, та сила, що може дати відсіч. Завдяки нашим тодішнім зусиллям копальня працює і годує тисячі родин, а не стоїть пусткою. 20 років я був електрослюсарем на ДПР, 10 років очолював профспілку і у день ювілею від усієї душі бажаю рідній шахті тільки благополуччя.
На сьогодні на “Великомостівській” залишився один мільйон тонн запасів вугілля по Сокальському пласту. Відповідно до плану розвитку гірничих робіт копальні, їх вистачить для ведення вуглевидобутку до 2023 року, повідомив директор.
- Зараз готуються лави №117 – 64 тис. тонн запасів вугілля, №109 – 67 тис. тонн, №120 – 152 тис. тонн та №122 – 64 тис. тонн. Нехай це ціликові лави, але в них виключно високоякісне вугілля, тому шахта й надалі працюватиме в умовах самоокупності, – розповідає Андрій Федорович. – Є ще промислові запаси по пласту “Тонкий”, але наразі перспективи дістатися до них не проглядається.
Ведення підготовчих робіт координує досвідчений головний інженер Василь Бойко. ДПР №1 під керівництвом Миколи Лінинського (бригадир Володимир Повзун), проводить 117 оконтурюючий штрек, а колектив ДПР №2, який очолює Андрій Люшик (бригадир Роман Затхей), готує лави №120,122 й зараз прокладає 100 конвеєрний штрек.
У липні 2019 року планово повинна розпочатися експлуатація лави №117, а у грудні – лави №109.
У роботі на шахті два прохідницьких комбайни ГПКС й очисний 1ГШ-68 з мехкомплексом 2КМ-87. Керівник шахти відзначає, що виробнича стратегія ДП “Львіввугілля” така: уся техніка проходить капремонт на Нововолинському РМЗ, а стійки відновлює Дніпропетровський агрегатний завод. Тому яка б не була зношена техніка, вона працює. До того ж бережливе ставлення до механізмів давно увійшло в звичай у працівників шахти.
Вугільним виробництвом опікується в.о. заступника директора з виробництва Юрій Благута. Заслужений шахтар України Анатолій Потопа очолює дільницю з видобутку вугілля вже 18 років і за його наставництва вже виховано кілька поколінь професійних гірників. Бригадира Григорія Гнатіва цьогоріч відзначено Грамотою Верховної Ради України, а бригада вуглевидобувників до професійного свята визнана кращою у ДП “Львіввугілля”. Велика відповідальність на начальникові дільниці шахтного транспорта Андірієві Латі: транспортування видобутої гірничої маси ведеться вагонетками, а крило відкатки – понад два кілометри.
Велика роль у соціальному житті шахти належить профспілкам. Первинку Профспілки вугільників очолює Степан Смілка, а Ольга Божок головує в профкомі НПГУ. Спортивна команда шахти – активний учасник робітничих змагань.
З “Великомостівської” за різними хвилями мобілізації і добровольцями пішло служити до війська кілька десятків працівників. Зараз 23 з них демобілізовані, 11 – служать за контрактом.
Історія будь-якого підприємства – це насамперед долі людей, що розвивали виробництво, не шкодуючи ані сил, ані здоров’я. Кожен у свій час, довгими роками сумлінної праці шахту прославляли Петро Мисак, Володимир Лисий, Микола Кішко, Іван Піскун, Микола Гринда, Йосип Живко, Володимир Макарчук, Володимир Приходько, Анатолій Чукас.
Орденом “За заслуги “ ІІІ ст. відзначено Петра Ведмедика, Йосипа Мудрика, Михайла Гавриловича, Сергія Суворова.
Заслуженими шахтарями України стали Євген Добрянський, Іван Момот, Петро Черкас, Іван Мелета, Анатолій Потопа, Ярослав Бурлаченко, Юрій Кунта, Олег Дмитрук, званням “Заслужений гірник України” нагороджено Петра Барана, орденом « За доблесну шахтарську працю» – Володимира Степася. На них рівняється ціла плеяда молодих гірників, що нині сумлінно працюють у вугільних вибоях шахти-ювілярки.
З нагоди ювілею бажаємо усім ветеранам та працівникам “Великомостівської” міцного здоров’я, родинного благополуччя, безпечної праці та достатку.
Марія ЛУЦЕНКО
За матеріалами газети «Гірник»