19 січня — велике двонадесяте свято Богоявлення Господнє, Хрещення Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа. У народному побуті воно має назви Водохреща, Водохресті, Йордан…
За переказом, рівно о півночі на кожній річці відбувається чудо: спокійна перед тим вода несподівано починає хвилюватися. Те ж саме можна побачити й біля ополонки – враз з’являються хвилі, знак того, що Ісус Христос увійшов у воду. Вважають, що водохрещенська вода здатна зцілити від найтяжчої хвороби. Її зберігають під образами про всяк випадок.
У день Хрещення Господнього, як тільки перший церковний дзвін покличе до заутрені, благочестиві віруючі розпалювали на березі водойми багаття, щоб Ісус Христос, який хрестився в Йордані, міг зігрітися біля вогнища.
Перед святом Водохреща починали готувати символічний «Йордан» – прорубували ополонку, випилювали з льоду великий хрест, інколи обливали його буряковим відваром і ставили над ополонкою. З льоду виготовляли престол, прикрашали ялиновими гілками.
Вранці, у день свята, після церковного Богослужіння всі йшли до річки. Після освячення води присутні набирали її у свій керамічний посуд. Тільки-от ріки у давнину були чистими…
Опісля йшли додому. Поки жінки накривали на стіл, старший у родині чоловік окроплював йорданською водою всіх домочадців, усе господарство. За святковим столом спершу годилося скуштувати водички-йорданички.
Існувала пересторога: після Йордану протягом тижня не можна прати білизни, щоб воду не зіпсувати, або лихого не витягнути з води.
У народі кажуть:
- Якщо на Водохрещі дерева вкриваються інеєм – весною у той же день тижні треба сіяти пшеницю. Тоді врожай буде багатим.
Підготував Тарас ЛЕХМАН