Допоки воїни ЗСУ захищають нас зі зброєю, адміністрація ДП «Львіввугілля» і працівники ОЛК «Ровесник» дбають про постраждалих від війни.Керівник держпідприємства Вадим Крась наголошує: “Львіввугілля” розуміє відповідальність та допомагатиме внутрішньо переміщеним особам, роблячи свій соціальний внесок у перемогу.
Для багатьох прибулих оздоровниця стала транзитним пунктом. Хтось виїжджав закордон, хтось знаходив роботу і інше житло, хтось повертався у нехай і поруйновані, але рідні місця. Станом на січень 2024 року, частина внутрішньо переміщених осіб мешкає тут вже багато місяців. Більшість не готові розповідати свої історії на камеру. “Почну говорити і буду плакати. Навіщо? – сумно говорить поважна літня пані, яка просить не називати її імені. – В усіх нас тут різні життєві обставини, спільне лише одне: клята війна розкраяла життя”.
Свою історію розповіла Наталія, яка мешкала в одному з шахтарських міст Донецької області. Приїхала навесні 2022-го з тоді 9-річною донькою Аліною.
- Їхали під обстрілами, це дуже було страшно. Коли потрапили у “Ровесник” , відчуття було таке, ніби в інший світ потрапив – тиша, птахи співають. Ми виспалися. Це найголовніше. Бо вдома літали ракети, сирени, тривоги постійно, – згадує Наталія. – Ми приїхали без нічого, з однією сумкою. Нам усе дали – кімнату, одяг, їжу. З часом дитина повеселішала. Їхали ж не знати куди, вдвох. Тут вона швидко адаптувалася.
Коли Наталії запропонували роботу в “Ровеснику”, погодилася.
- Зараз таке життя, що треба хапатися за кожну можливість. Сидіти і нічого не робити – з ґлузду можна з’їхати. Зараз, взимку, ситуація в рідному місті дуже важка. До моєї подруги у дім “прилетіло”. Аліниної школи вже рік як немає – розбомблена. Вона, як взнала, розплакалася. Я сказала: доця, відстроять! Буде перемога, все буде файно!
У Наталчиному містечку є люди, які не виїхали – живуть без світла, без газу, без води. Це добре, що є волонтери, які допомагають усій Україні. Наталя щаслива, що вдалося вмовити батьків приїхати у “Ровесник”. – А куди діватися? – риторично запитує Наталя. – Там обстріли. Закордон їхати ми не хочемо.
Наталія знає, що мешкає у шахтарській оздоровниці. Завдяки зусиллям адміністрації ДП “Львіввугілля”, за координації Львівської обласної військової адміністрації, Червоноградської районної військової адміністрації, у співпраці з Сокальською міською радою, з початку війни сотні переселенців знайшли прихисток у “Ровеснику” – житло, харчування, медичний нагляд та всіляку допомогу в повсякденних питаннях.
- Адміністрація підтримує чим може. Ми дуже вдячні. Нехай Бог їм допомагає!, – говорить Наталя з Донеччини, чиє життя так невблаганно змінила війна.