Цьогоріч за багаторічну працю у вугільній галузі та з нагоди професійного свята Дня шахтаря Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України відзначено Юрія – електрослюсаря дільниці з видобутку вугілля однієї з шахт ДП “Львіввугілля”.Корінний червоноградець, 44-річний Юрій понад п’ятнадцять років працює на копальні. Та не всі роки записані у шахтарський стаж.
У 2015-2016 роках гірник захищав кордони України у складі 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. З АТО повернувся до роботи, підростали діти, життя увійшло у звичну колію.
2022-ій. Через тиждень від початку широкомасштабного наступу Юрій знову одягнув військовий однострій. Давати відсіч ворогу разом з п’ятьма колегами з видобувної дільниці довелося у 24-тій окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Понад два роки на війні. Переважно на передній лінії оборони. Підтримка сім’ї, друзів, колег-шахтарів додавала сил і віри.
Війна змінила життя і дружини Юрія, Оксани. Волонтерство і організація заходів для допомоги військовим стали невід’ємною частиною буття. Вже понад два роки у Червоноградському “Будинку воїна” вона займається підтримкою родин зниклих безвісти військовослужбовців разом з іншими учасницями громадської ініціативи “ЖитиЧекаючи”
Не так давно Юрій демобілізувався. Вже кілька місяців знову спускається у шахту зі зміною, нарікає, що “не вистачає людей – рук не хватає” і день за днем робить свою роботу. Головний сержант роти вогневої підтримки добре знає ціну мирного неба і як дорого вартує кожна мить життя. Не хоче говорити про війну і не заглядає далеко у майбутнє. І лише біль від втрат товаришів дається взнаки глибоко затаєним сумом в глибині очей.