На даний час в ДП «Львіввугілля» із загальної кількості промислових запасів вугілля (96,5 млн. т.) запаси з потужностями 1м та більше становлять близько 13,2 млн. т , або 13,6 %. Вказані запаси можуть бути ефективно відпрацьовані за допомогою існуючої в ДП «Львіввугілля» техніки та технології. При цьому основна частина запасів вугілля з потужностями 1 м та більше знаходиться на полях шахт «Степова» (54,4%), «Червоноградська» (18,3%), «Лісова» (15,1%) та «Великомостівська» (9,7%) та вимагає у більшості випадків значних капіталовкладень для їх розкриття та підготовки.
При застосуванні стругової техніки можливо ефективно відпрацювати запаси з потужностями 0,8 – 1,0 м, які становлять 28,9 млн. т, або 30% від загальної кількості промислових запасів. Ці заходи дозволять збалансувати роботу найбільш збиткових, на даний час, шахт – «Межирічанська», «Відродження», «Зарічна», та «Червоноградська», де частина запасів з вказаною потужністю становить відповідно: «Межирічанська» – 21,3%, «Відродження» – 7,5%, «Зарічна» – 19,2%, «Червоноградська» – 22,6% від загальної кількості промислових запасів.
Однак, основна частина промислових запасів вугілля в ДП «Львіввугілля» зосереджена в потужностях 0,5 – 0,8 м (56%). Вести відробку таких запасів традиційним способом економічно недоцільно через значні обсяги засмічення та як наслідок – різке зниження якості вугілля, що видобувається.
Економічно ефективний видобуток вказаних запасів (з потужностями 0,5 – 0,8 м) можливий при застосуванні технології підземної газифікації вугілля шахтним способом. Такі технологічні схеми розроблені вітчизняним Національним гірничим університетом (м. Дніпропетровськ) та успішно запроваджені у 2009 році на польській шахті «Барбара».
На даний час технологія підземної газифікації вугілля набула значного розвитку у Китаї. Станом на 2008 рік у КНР працювало 10 станцій підземної газифікації вугілля, з них: у провінції Шаньдун – 6, у провінції Шансі – 2, у провінції Нансі – 1, у провінції Куєцу – 1 станція. При будівництві станцій застосовуються такі способи підготовки підземного газогенератора: з поверхні, шахтний і шахтний разом із бурінням технологічних свердловин із поверхні землі. Вартість проекту складає 100 млн. юанів (118,6 млн. грн.). Ціна газу, що відпускається населенню, складає приблизно 0,26 грн за 1м3, що приблизно у 2,5 рази нижче за вартість природного газу. Газ повністю відповідає санітарним та екологічним нормам. У провінції Шаньдун газом, що отримується з підземного газогенератора, користуються понад 6000 сімей шахтарського селища Шизань, що знаходиться поблизу станції підземної газифікації вугілля.
Зростання цін на газ і нафту викликали нові зусилля з вивчення та впровадження технології підземної газифікації вугілля у багатьох країнах :
- Підземні газогенератори проектуються у Південній Африці потужністю до 1200 МВт, Індії – 750 МВт а також у Пакистані та Канаді.
- З 2010 року у Казахстані розпочато будівництво станції «Підземгаз» потужністю 7 млрд. м3 газу на рік. Сировиною для підземної газифікації буде вугілля Нижньо – Іллійського родовища, запаси якого близько 10 млрд. т. Будівництво станції банком – кредитором «Туран Алем» оцінено у 300 млн. дол. США.
Відробка малопотужних пластів (0,5 – 0,7м) в умовах Львівсько – Волинського басейну за допомогою технології газифікації вугілля має ряд переваг над традиційною технологією видобутку вугілля, а саме:
1. Обладнання, що необхідно для ведення газифікації виймального стовпа (компресорна станція та трубопроводи) коштує набагато дешевше, ніж обладнання, що необхідне для відробки аналогічного стовпа за традиційною технологією. Для порівняння – вартість комплексу підземного обладнання становить близько 5 млн. грн., поверхневе стаціонарне обладнання – близько 7 млн. грн., разом – 12 млн. грн., а вартість сучасного очисного комплексу (МДМ) – близько 80 млн.грн.
2. Транспортування генераторного газу на поверхню здійснюється по трубопроводам та не вимагає додаткових витрат на роботу та обслуговування конвеєрного та локомотивного транспорту а також роботу скіпового підйому та шахтного техкомплексу.
3. Значне скорочення трудовитрат. Загальна кількість персоналу, що задіяний на очисних роботах включаючи газифікаційні та бурові роботи, роботу силових агрегатів, контроль та обслуговування обладнання становить лише 73 чол. Це значно зменшує собівартість видобутку по елементу «заробітна плата».
4. Відсутність додаткових витрат на транспортування вугілля та його збагачення.
5. При очищенні генераторного газу на поверхні попутно виділяються цінні хімічні речовини – мазут, кам’яновугільна смола, тощо, які самі по собі є товаром високої вартості. Наприклад, 1т смоли коштує понад 3500 грн, мазуту -750 грн.
6. Відсутність присічок бокових порід та залишення у надрах відпрацьованих шлаків різко зменшує (у 4 рази!) величину осідань земної поверхні, виключає необхідність складування на земній поверхні породи та шлаків, чим зменшує негативний техногенний впив вуглевидобутку на навколишнє середовище. Незначні осідання земної поверхні не спричиняють підтоплень та руйнування будівель і споруд, що знаходяться на поверхні. Таким чином, застосування технології газифікації дозволяє значно (у рази) зменшити витрати на подолання негативного впливу гірничих робіт на навколишнє середовище.
При порівнянні економічної ефективності ведення гірничих робіт на пластах потужністю 0,5 – 0,7 м за допомогою газифікації та традиційної технології перевагу, безумовно, слід віддати підземній газифікації.
Так, відробка виїмкового стовпа розміром 200х1000 м при потужності пласта 0,65 м із застосуванням мехкомплексу МДМ (виймальна потужність 1,10 м, навантаження – 1100 т/добу) триватиме 14,5 місяців. За цей період збитки від видобутку по виробничій собівартості становитимуть 43, 6 млн. грн, або понад 3 млн. грн на місяць.
Однак, при застосуванні технології підземної газифікації відробка вказаної лави двома спареними газогенераторами за аналогічний період (14 місяців) принесе прибутки у розмірі 34, 2 млн.грн., або понад 2,5 млн.грн на місяць.
Капітальні затрати для будівництва газогенераторної станції (враховуючи проектні роботи та науковий супровід) становитимуть близько 54,5 млн. грн., що приблизно відповідає вартості обладнання одного очисного вибою застарілим
механізованим комплексом.
Застосування вказаної технології на шахтах ДП «Львіввугілля» дозволить отримати генераторний газ, спалювання якого в газових електрогенераторних станціях зарубіжного або вітчизняного виробництва дозволить на виході отримати кінцевий продукт – електроенергію. При цьому собівартість електроенергії, за попередніми прорахунками, становитиме 0,25 – 0,35 грн. за 1 кВт/год, що вдвічі дешевше, ніж діюча вартість електроенергії.
Таким чином, проаналізувавши стан сировинної бази шахт ДП «Львіввугілля» та їх економічні показники, приходимо до висновку, що для уникнення закриття збиткових шахт, збереження трудових колективів, виводу підприємств на прибутковий режим роботи та збільшення надходжень у державний та місцевий бюджети необхідно вжити всіх заходів для впровадження, крім традиційної технології видобутку – також технологію підземної газифікації вугілля.