Нещодавно мені пощастило побувати у Тернополі. На згадку про це прекрасне місто та мальовниче Тернопілля придбав кілька краєзнавчих видань. В одному з них – «Замки Тернопілля: історія та легенди» (автор – Тарас Палков) знаходжу слово «Червоноград». Аж дивуюся! Вчитуюся уважніше, та ж бо ні – Червоногород. Майже співзвучно з назвою нашого прибузького шахтарського міста.
І хоч самого поселення Червоногорода давно вже нема на карті, але годі не розповісти про його історію.
…На північний захід за 12 км від селища Товсте Заліщицького району та на схід за 7 км від річки Дністер, біля села Нирків, руслом річки Джурин (лівої притоки Дністра) у розлогій долині розташувалося урочище Червоне, яке отримало назву від навколишніх скель з червоноколірних пісковиків.
Це один з найгарніших куточків Придністровського Поділля. Каньйон вражає своїми масштабами, красою і величчю. Посеред нього височіє пагорб, на вершині якого, наче з легенди, постають руїни замку XVII століття та палацу шляхтичів Понінських-Любомирських (XIX ст.) із двома величними вежами. Цей неймовірний пейзаж доповнює штучний, надзвичайної краси водоспад, створений майже сто років тому. Він падає з 16-ти метрової висоти двома широкими хвилями, підскакуючи на 12-ти та 14-ти нерукотворних (!) камінних сходах.
Місцевість називають Червоногород. І це не зовсім через червоні каньйони. Вчені припускають, що від IX століття тут існувало руське місто – резиденція князів-русичів, яку в тодішніх європейських хроніках назвали Червоний замок. Деякі історики вважають, що від цього поселення навіть походить назва всіх інших міст Червоної Русі, що приблизно відповідає території сучасної Західної України та прикордонних з нею польських земель. Ця система міст відома ще під назвою – Червенські городи, і згадується вона у давніх літописах Київської Русі.
Перед монгольським нашестям тут був дерев’яний замок. Як й інші руські міста, його знищили монгольські завойовники в 124-1241 роках. За панування Литви Червоногород наприкінці XIV століття став родинною резиденцією князів Корятовичів. За Польщі, починаючи з 1434 року, місто стало столицею Червоногородського повіту. У цьому статусі воно перебувало аж до 1867 року.
У 1615 році власником міста став львівський каштелян Микола Данилович. На місці дерев’яного він спорудив кам’яний замок, дві вежі якого збереглися до наших днів. Замок мав вигляд правильного паралелепіпеда з високими оборонними мурами і чотирма вежами, оточений річкою Джурин.
Влітку 1672 року цю твердиню штурмом здобули війська турецького султана Магомета IV. Три стіни та дві вежі були суттєво пошкоджені, й залишилися недобудованими.
1778 року австрійський уряд продав твердиню князю Каролю Понінському, який у 1820 році частково розібрав замок, а решту перебудував на розкішний палац у класичному стилі. Ще одну реконструкцію в другій половині XIX століття здійснив син Кароля Понінського – Каліст. Завдяки йому палац набув рис неоготики. Його широкі сходи вели від парадного входу повз клумби до прикрашеного фонтанами розлогого й добре доглянутого італійського парку.
…Реставрації, розбудови, добудови, продиктовані впливами моди того часу, новими архітектурними стилями, були характерними і для нашого Кристинопільського палацу Потоцьких. Зрештою, це була необхідність, яка мала засвідчити про можновладність, велич, майновий стан їх власників.
У 1716 році у стилі пізнього ренесансу з елементами готики був збудований костел, а на сусідній із Замковою горі, щоб увіковічнити пам’ять про предків, збудували величний сімейний склеп з надгробком.
Історія поселення Червоногорода закінчилася наприкінці Другої світової війни, коли село було знищене. Пізніше його назва зникла з географічних карт. Однак руїни замку, вежі таки називають Червоногородом. І, певен, що червоноградцям ця назва буде асоціюватися з назвою рідного міста – Червоноград.
Тарас ЛЕХМАН, журналіст
На фото: вежі замку у Червоногороді; водоспад.