Першого грудня виповнюється три роки, як почав діяти ВЕБ-сайт «Шахтар Галичини». Ідея його створення належить завідувачу відділу інформації ДП «Львіввугілля» Марії Коноплицькій та редактору ВЕБ-сайту Олександру Харламову, члену НСЖУ, який мав чималий досвід роботи в ЗМІ.
Три роки – проміжок часу, здавалося б, невеликий, та головне – завоювати читацьку аудиторію, мати її, постійно розширювати, що і вдається працівникам сайту Олександру Харламову й Аллі Гусаковській.
У сучасних умовах Інтернет-видання стають більш ефективним джерелом інформації, які при незначних витратах дозволяють отримати доступ до великої кількості читачів. Друковані ЗМІ вимагають куди значніших витрат і мають меншу аудиторію.
ВЕБ-сайт «Шахтар Галичини» є одним з джерел найоперативнішого отримання інформацій.
Не раз бувало: після певної події повідомлення про неї журналісти сайту виставляли на сторінку вже через годину-другу. Журналістика ж, як відомо, виграє оперативністю!
Для Олександра Харламова й Алли Гусаковської не існує поняття робочого часу, мовляв, від і до. (А чи взагалі таке буває в журналістиці?!.). Тож оперативну, «гарячу» інформацію вони подають на сайт не лише у стінах робочого кабінету, а й в «домашніх умовах» і навіть тоді, коли перебувають у відпустці. Любити свою працю, постійно відчувати обов’язок перед читачем – понад усе!
Упродовж короткого часу за рахунок вдалого дизайну, оперативної публікації новин, наповнення необхідною інформацією сторінок сайту, розміщення фотоілюстрацій, відеороликів стало можливим залучення значної аудиторії користувачів – приблизно 400 відвідувань у день. Однак, зважте, що серед них – не одні і ті ж користувачі, поряд з постійними щоразу з’являються і нові, в т.ч. з-за кордону.
Публікації «Шахтаря Галичини» читають і передруковують у своїх виданнях Міненерговугілля, окремі держпідприємства вугільної галузі, друковані та електронні ЗМІ міста Червонограда і Сокальського району, обласні та всеукраїнські галузеві часописи, вони звучать в ефірах місцевих радіостудій, що сприяє об’єктивному висвітленню діяльності ДП «Львіввугілля», донесенню до мешканців регіону інформації про нелегку, але звитяжну працю шахтарів в копальнях Прибужжя. А серед них – чиїсь сини, батьки, чоловіки, брати, близькі та знайомі…
Протягом місяця сайт надає публікацій обсягом в середньому на 6-7 номерів газети. Втім, у «Шахтарі Галичини» прочитаєте матеріали найрізноманітнішого ґатунку, а не лише про працю вугільників. Тут – соціальна сфера, діяльність профспілок, цікаві події у Червонограді і краї, духовність, культура, література, спорт, життя учнівської і студентської молоді. Словом, про все і… «не вугіллям єдиним…».
Журналісти «Шахтаря Галичини» вдячні і шанують кожного дописувача, завжди і небезпідставно розраховують на допомогу кожного позаштатного автора: чи то професійний журналіст, чи то фахівець певної галузі, чи то школяр-юнкор. Отож відвідують сайт представники різних суспільних верств. І радує, що вже сформувалася «своя» когорта позаштатних авторів.
Працівники ВЕБ-сайту, окрім основоної – наповнення інформацією сторінок, виконують чималий обсяг робіт з підготовки вітальних адрес, розробки та дизайну банерів, бігбордів, запрошень, буклетів, книг тощо. А також здійснюють щоденний моніторинг електронних ЗМІ. До речі, «Шахтар Галичини» є одним з найкращих у галузі.
 |
 |
Самі ж журналісти беруть матеріали не зі звітів, протоколів, внутрішньої документації керівництва вугільного підприємства, а найперше спілкуються зі шахтарями на глибині 500 метрів. Олександра Харламова й Аллу Гусаковську нерідко можна побачити безпосередньо в лавах серед гірників.
ВЕБ-сайт «Шахтар Галичини» розміщує на своїх сторінках телепрограми студій «Шахтарські горизонти» та «Сокальські новини». Тобто відвідувачі сайту можуть переглянути ці програми у будь-який час та мають можливість подивитись попередні програми, що дуже зручно. Тарас ЛЕХМАН.
Післямова
До редакції надійшов лист, який свідчить про наявність широкої аудиторії сайту
Уважаемые панове!
Я – младшая дочь Авенира Денисовича Трофимова, проживавшего по адресу: Червоноград, Василя Стуса, 4, 49. Я разыскивала его всю свою сознательную жизнь. Нас разлучили в моем раннем детстве. И вот сегодня я нашла в интернете своего папу. Но мне сообщили, что ОН УЖЕ УМЕР. Не передать словами моего состояния отчаяния, уважаемые коллеги моего папы! Всю жизнь искать и опоздать… Нашу встречу разделил один-единственный год… Большая просьба, расскажите мне о нем хоть что-нибудь. Я посылаю Вам его фотографию из вырезки в газете за 1970 год. Он был поэтом, писал хорошие стихи. Так об Авенире отзывались в литературном объединении Донбасса. Я живу в двух странах одновременно – Сербия и Россия. По образованию я художник и в последнее время имею возможность заниматься чистым творчеством, чему и посвящаю себя целиком. Моя мама живет в Донецкой области. У меня к Вам большая просьба – могла бы я пообщаться с Тарасом Лехманом? Я так понимаю, он хорошо знал моего папу? Я хочу его спросить о многом и в частности, откуда у Авенира появился псевдоним “Загатский Я пошла по его стопам и стала профессиональным художником. Вот моя страница в интернете, здесь я разместила и фото моего отца: http://www.pinterest.com/natutalive/pins/
К моему счастью, я обнаружила очень уважительную информацию о коллеге моего папы Евгене Кравчуке. Теперь я знаю, что в Вашем крае чтут память людей, которые прославляли Червоноград. Особая благодарность за это Тарасу Лехману!
Вероятно, Вы о моем отце также сохранили память после его смерти? Подскажите, где в интернете я могу прочитать его стихи? Возможно, проводились вечера памяти шахтера-поэта Авенира Загатского?
Спасибо большое за то, что Ваш город радушно принял моего отца, помог ему вырасти в крупного поэта и известную в крае личность!–
С глубоким уважением, Наталья Трофимова