Але ситуація тривожна і причиною тривоги є негаразди у наших партнерів збагачувальників. У середу, 11 червня, під будівлею Кабінету міністрів зібралися близько 20 співробітників центральної збагачувальної фабрики ПАТ «Львівська вугільн компанія», які вимагали виплатити зароблену ними зарплату.
Учасники акції протесту тримали плакати «Ринок збуту вугілля – шахтарям Галичини», «Ні закриттю шахт», «Віддайте нашу зарплату», а також принесли з собою прапори Незалежної профспілки гірників України.
Інформацію про цю подію підхопили практично всі інтернет-видання України. Зрозуміло, що працівники мас-медіа не знають специфіки структури вугільної промисловості, внаслідок чого у читачів складається хибне уявлення, що у ПАТ «Львівська вугільна компанія»(збагачувальна фабрика) працюють шахтарі Галичини. І їм «роками затримують зарплату» внаслідок негараздів в цій компанії.
Дійсно колись, тепер вже у далекі радянські часи, була побудована найпотужніша у Європі центральна збагачувальна фабрика, яка переробляла вугілля Львівсько-Волинського вугільного басейну і була у єдиній виробничий структурі з шахтарями.
Та з початком дикої «прихватизації» збагачувальну фабрику вилучили з єдиного виробничого ланцюжка і передали ії у приватні руки
Спочатку назва у фабрики була – «ЦЗФ Червоноградська», але потім чергові власники перейменували ії у ПАТ «Львівська вугільна компанія».
З тих пір і почалася плутанина у ЗМІ. Які не могли додуматись, що у фірмі з такою гучною назвою шахтарів якраз і немає.
Наразі центральна збагачувальна фабрика (ПАТ “Львівська вугільна компанія”) опинилася на межі банкрутства.
І прикро, що нерітмична робота ЦЗФ змушує шахти з високозольними пластами працювати на переповнені склади. Відтак, якщо фабрика не буде працювати, шахти можуть зупинитись.
До речі, ПАТ “Львівська вугільна компанія” за своїм профілем єдина в регіоні і є монополістом. Подібні збагачувальні фабрики існують лише на Донбасі. Але доставляти червоноградське вугілля туди й назад надто затратно, та й ситуація на сході країни складна.
Так що ж – повнісінька безвихідь? Однак так не вважає в.о. генерального директора ДП “Львіввугілля” Андрій Дяченко. На його думку, збагачувальна фабрика може і повинна працювати стабільно, приносити якнайбільше користі регіону, бути повноцінним партнером шахт. Саме про це Андрій Павлович говорив під час зустрічі з трудовим колективом ЦЗФ. А напередодні Андрій Дяченко повернувся з Києва, де зустрічався з першим заступником Міністра енергетики і вугільної промисловості України Юрієм Зюковим і з генеральним директором ДП “Вугілля України” Сергієм Стародубцевим.
Саме із ними Андрій Павлович обговорював ситуацію, що склалася на фабриці, до якої призвела неефективна система управління підприємством, часта зміна його власників, які, схоже, не дуже переймаються бідами червоноградських збагачувальників. З огляду на це та на важливість діяльності ЦЗФ в регіоні, пан Зюков взяв її роботу під особистий контроль. Адже більшість питань треба буде вирішувати як на державному, так і на галузевому рівнях. Насамперед збільшити об’єми збагачення рядового вугілля, визначити необхідну кількість відвантаження концентрату на електростанції “Західенерго”. На жаль, із 2012 року, після приватизації, “Західенерго” неохоче брало червоноградське вугілля на свої електростанції. В даний час обсяги переробки вугілля збільшилися, але було б бажано щоб енергетики гарантували необхідний обсяг споживання вугілля Прибужжя. Це дозволило б фабриці працювати з повним навантаженням, ліквідувати заборгованість із заробітної плати, вчасно розраховуватися за електроенергію, транспортні послуги, а її працівникам впевнено дивитися в завтрашній день.
А наразі фінансовий і технічний стан збагачувального підприємства уже давно не витримує ніякої критики. Потребує модернізації та оновлення виробництва. На жаль, власник ПАТ не поспішає вкладати у це кошти. Тому тут почастішали збої на технологічних процесах, виникають аварійні ситуації.
Щодо ДП “Львіввугілля”, то за словами в.о. генерального директора державного підприємства Андрія Дяченка, шахти працюють стабільно, зарплата гірникам виплачується вчасно і в повному обсязі. Держпідприємство розраховуються із збагачувальниками. Значна сума, а саме 2 мільйона гривень, надійшла на розрахунковий рахунок ПАТ “Львівська вугільна компанія” за послуги, надані в квітні та 1 мільйон 600 тисяч за послуги, надані в травні.
Висловлюємо надію, що співпраця між шахтарям Галичини та збагачувальниками буде плідною та взаємовигідною.
Олександр ХАРЛАМОВ,
редактор ВЕБ-сайту «Шахтар Галичини»