Понад 55 років тому над Західним Бугом піднялися копри перших шахт. Відтоді з надр Галичини видано на-гора понад 340 мільйонів тонн твердого палива. Видобуток вугілля став гарантом економічного та соціального розвитку регіону та основою добробуту для тисяч шахтарських родин. Нині суттєво зросли об’є-ми вуглевидобутку та підвищено заробітну плату.
Про це та інші аспекти діяльності державного підприємства в інтерв’ю з в.о. генерального директора державного підприємства “Львіввугілля” Андрієм ДЯЧЕНКОМ.- Андрію Павловичу, з якими результатами підійшли до свого професійного свята гірники Прибужжя?
- Мені приємно константувати, що перед Днем Незалежності України і Днем шахтаря – 20 серпня державне підприємство достроково видало на-гора з початку року мільйонну тонну вугілля. До речі, торік ми вийшли на цей рубіж лише 7 жовтня. Це суттєва трудова перемога. Вона свідчить про те, що розроблена нами виробнича і соціальна програма розвитку в регіоні вугільної галузі не лише стратегічно доцільна, а й реальна у здійсненні.
- Поштовхом для поступу вуглевидобувників є робота прохідників…
- Цілком вірно. Уже декілька років поспіль у підготовці очисного фронту ми маємо позитивні результати.І це, зауважу, незважаючи на всі виклики сьогодення: складні гірничо-геологічні умови, комбайни, що вичерпали свій ресурс тощо. Попри все це, наші підземні скороходи демонструють ефективну роботу: станом на 20 серпня понад завдання проклали 1340 погонних метрів розкриваючих і підготовчих гірничих виробок. Випереджають виробничу програму всі без винятку прохідницькі дільниці держпідприємства. Тому я впевнений: завдання на 2014 рік – прокласти 16 255 п.м буде виконано.
- Завдяки чому вдалося вийти на стабільну роботу? Назвіть колективи, які найбільше відзначилися.
- Успадкувавши славні традиції ветеранів, ми продовжуємо їхні починання. Насамперед, зміцнено трудову і виробничу дисципліну, регулярно проводяться школи передового досвіду. Максимально використовуємо внутрішні ресурси. У наших трудових колективах панує робоча атмосфера, дух трудового завзяття, відповідальністю за долю поставлених завдань прониклися всі керівники, відзначаються вмілою організованою роботою інженерно-технічні служби шахт і держпідприємства. Відтак зроблено багато конкретних кроків для нарощення і поліпшення якості вугілля, його реалізації. Високопродуктивну роботу демонструють гірники шахт “Великомостівська”, “Межирічанська”, “Відродження”, “Лісова”, “Степова”. Значний поступ останнім часом зробила “Червоноградська”. Тут у 439 лаві довели навантаження на добу до 1360 тонн. Впевнений, що на такий рубіж вийдуть й інші колективи.
- Безперечно, значним стимулом у виробничій діяльності були змагання трудових колективів, присвячених Дню шахтаря.
- Вони передбачали новітні технології організації праці, економії ресурсів, покращення якості вугілля. У цих змаганнях найкращих результатів досягли вуглевидобувники з шахт “Червоноградська” (бригадир Петро Гавілей), “Великомостівська” (Олег Фарина), “Межирічанська” (Іван Стельмах) та прохідницькі бригади з шахти “Степова”, які очолюють Тарас Курицький, Сергій Никитюк та бригада Віктора Васьківа з “Великомостівської”, які стали переможцями на честь нашого професійного свята. Ці колективи перебувають на найбільш “гарячих точках” підземних горизонтів і задають тон у роботі.
- Тепер знову повернімося до вугілля. Для нарощення видобутку потрібно вводити нові лави.
- Це питання постійно на порядку денному. Адже від його вирішення залежить ритмічна робота шахт, фінансова стабільність держпідприємства. У цьому році були здані в експлуатацію механізовані очисні забої на шахтах “Лісова” (№525), “Межирічанська” (№389, 190), “Зарічна” (№120, 111), “Степова” (№122). Зараз ми працю-ємо над тим, щоб ввести в експлуатацію нові лави на шахтах “Червоноградська” (№346), “Степова” (№134), “Відродження” (306). Це дозволить до кінця року довести середньодобовий вуглевидобуток до восьми тисяч тонн і забезпечити енергетиків та наш регіон вугіллям для стабільної роботи в осінньо-зимовий період.
- Ще донедавна гострим було питання збуту галицького вугілля. А яка нині ситуація?
- Як кажуть, під лежачий камінь вода не тече. Для вирішення цієї проблеми ми діяли спільно з Міністерством енергетики та вугільної промисловості, органами місцевого самоврядування, профспілками. Якщо на початку року відвантаження складало 45-47 тисяч тонн вугілля на місяць, то вже в червні реалізували 115 тисяч тонн. Це суттєво вплинуло на фінансовий стан держпідприємства – дозволило гасити борги і здійснювати розрахунки з комунальниками, сплачувати податки, а також придбати обладнання для 122 очисного забою шахти “Степова”, 346 лави шахти “Червоноградська”.
- Завжди актуальне питання виплати та зростання заробітної плати…
- Вчасна виплата зарплати у повному обсязі – наш пріоритет. До того ж, у червні відбулося підвищення тарифних ставок і окладів, виходячи з розрахунку мінімальної зарплати 1218 гривень.
Нині середня місячна зарплата працівника ДП “Львіввугілля” складає 5,2 тисячі гривень, а гірників основних професій 8-8,5 тисяч. І це не межа. Адже нелегка шахтарська праця повинна відповідно й оплачуватися.
- Як червоноградським шахтарям співпрацюється з підприємствами-партнерами?
- Не секрет, що донедавна наші стосунки із збагачувальною фабрикою були непростими. Потерпали від цього обидві сторони. Та останнім часом ми маємо з ПАТ “Львівська вугільна компанія” повне взаєморозуміння, співпрацюємо на договірних умовах, здійснюємо розрахунки за збагачене вугілля. Це ж стосується як енергетикив, так і інших підприємств. Зокрема, Нововолинського ремонтно-механічного заводу, який виконує для нас роботи з ремонту прохідницьких ком-байнів, мехкомплексів, аркових кріплень. До речі, для більш тісної співпраці нещодавно ми там провели школу механіків з вибійного обладнання та заступників директорів шахт з виробництва.
- В антикризовій програмі державного підприємства є пункт, що стосується раціонального використання коштів… Реалізуючи її на практиці, уже розпочався процес передачі у комунальну власність шахтних гуртожитків.
- Так, звичайно. Адже утримання об’єктів соцсфери – дитсадків, гуртожитків, не закладено у собівартість тонни вугілля і видатки лягають на господарські служби шахт. А це десятки мільйонів щороку.Передача цих об’єктів на баланс міста дасть можливість зосередити кошти на розвиток основного виробництва – вуглевидобутку. Згідно рішення сесії Червоноградської міської ради, на баланс КП “Житлокомунсервіс” передано гуртожитки шахти “Великомостівська” та ОЛК “Ровесник”. На черзі гуртожитки “Степової” та “Лісової”.
- До речі, що буде з шахтним фондом та спорудами шахти “Візейська”, яка припинила свою виробничу діяльність?
- На відміну від закритих шахт №1 “Червоноградська” та №5 “Великомостівська”, де все покинуте, цього разу ми розпорядимося майном по-господарськи. Створена спеціальна комісія з пред-ставників державного підприємства, Сокальських райдержадміністрації та райради, яка готує документи для передачі місцевій громаді вивільнених споруд цієї копальні.
- Погодьтеся, що для продовження життя басейну потрібно будувати нові шахти.
- Так, працюючи над поточними питаннями, ми не забуваємо про перспективу. Шахти, що відпрацювали свій ресурс, закриваються. Тому нашими спеціалістами підготовлена програма модернізації діючих вугільних підприємств і будівництва нових, що дасть можливість в майбутньому значно наростити вуглевидобуток.
У цей передсвятковий день іще раз скажу: ми маємо перспективу і вона буде реалізована. Адже прибузькі надра збері
гають майже мільярд тонн вугілля. Вселяє оптимізм і те, що молодь охоче йде працювати у вибої. Ось і нещодавно ми набрали групу з випускників Червоноградських гірничо-економічного коледжу і гірничо-будівельного ліцею…
- Ви неодноразово наголошували, що стабілізація роботи ДП “Львіввугілля” - результат співпраці з органами влади різних рівнів та профспілками…
- Недарма кажуть: один у полі не воїн. Безперечно, наша праця не була б такою успішною, якби не суттєва підтримка вугільної промисловості Прибужжя Президентом та Урядом. Велику увагу вирішенню наших питань приділяють Міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Продан та його перший заступник Юрій Зюков. Свій посильний внесок у розв’язання проблем шахтарського регіону роблять обласна державна адміністрація, місцеві органи самоврядування – Сокальська райдержадміністрація під головуванням Олега Кожушка, міський голова Червонограда Ігор Чудійович, народний депутат України Степан Курпіль. Сподіваюся, що ця співпраця буде продовжуватися.
Адміністрація держпідприємства конструктивно співпрацює також з шахтарськими профспілками, які очолюють Олег Турчин і Михайло Шабля. Вони турбуються не тільки про соціальний захист гірників, а й спрямовують їхні зусилля на успішне виконання виробничого завдання.
- Жоден житель України не залишається осторонь подій, що відбуваються на Сході України. Мобілізовані до війська й шахтарі держпідприємства…
- За час проведення АТО з вугільних підприємств мобілізовано понад 100 чоловік. Це інженерно-технічні працівники та робітники, які пройшли строкову службу у Збройних силах України або мають базову військову підготовку. Керівники шахт та профспілки у цей нелегкий для країни час допомагають солдатам-шахтарям. Придбано для них бронежилети високого класу захисту, каски, ліхтарики, відповідні одяг і взуття, також регулярно передаються в зону бойових дій продуктові набори та необхідні речі. Мобілізація зараз триває, і ми надалі дбатимемо про наших воїнів, що стали на захист держави.
- Напередодні шахтарського свята вшановуємо не лише тих, хто сьогодні спускається у лави та забої, а й старше покоління.
- Випробуваним підґрунтям нових трудових звершень для гірників Прибужжя є і буде приклад наших славних ветеранів. Усе, чим сьогодні багатий і славний наш край стало можливим завдяки їхнім невтомним і працьовитим рукам. Вони будували шахти, піднімали на-гора перші тонни галицького вугілля і встановлювали рекорди вуглевидобутку та проходки, освоювали нову техніку, виховували поняття шахтарської честі і братства, творили трудову славу басейну. Наші славні ветерани, а їх залишилося не так уже й багато, для кожного із нас є зразком чесного і сумлінного виконання своїх професійних обов’язків. Низький наш синівський поклін Володимиру Мефодійовичу Грибуну, Миколі Сергійовичу Школяренку, Віктору Івановичу Лакіну, Василю Васильовичу Кудрен-ку, Євгену Івановичу Уланову, Андрію Степановичу Завадці, Володимиру Олексійовичу Демидову, Петру Васильовичу Мисаку, Федору Антоновичу Нагорному, Михайлу Петровичу Владиці, Віктору Михайловичу Трубіцину, Василю Івановичу Полудненку і сотням їхніх побратимів, які крізь довгий час пронесли у своїх серцях незгасну любов до обраної професії. І у цей День шахтаря, як в попередні роки, в свята і в будні ми їх вшановуємо та бажаємо довголіття.
- Наша розмова відбувається напередодні Дня шахтаря ( 20.08.2014. – прим. автора) Ваші, Андрію Павловичу, побажання гірникам Прибужжя.
- Нехай наше свято – День шахтаря – зігріває кожного із нас взаємною любов’ю, щирою повагою та світлими подіями. Нехай наша чесна і сумлінна праця, як завжди, залишається символом тепла і світла, злагоди, сприятиме національному добробуту.
Володимир ЗІНЧЕНКО
За матеріалами газети «Гірник»