Говоримо “працювати на дільниці Потопи”-розуміємо “працювати завжди в “плані”. Під цим охоче готовий підписатися і машиніст гірничих виймальних машин шахти “Великомостівська” Петро ТИМОСЕВИЧ.
Високий статний 46-річний комбайнер у професію прийшов у середині 80-х, після навчання у Червоноградському СПТУ №55. Понад десять років працював на шахті “Лісова”, а з 2011 – на “Великомостівській”. Три роки служби у Морфлоті теж додали йому життєвого досвіду.
- Пощастило мені, що влаштувався на “першій” на дільницю Потопи, – говорить Петро Тимосевич. – Анатолій Франкович не лише керівник хороший, а й у шахті будь-кому фору дати може. Розуміється ж на всьому, досвіду – десятиліття. Тому й хлопці мають куди тягнутися – соромно ж обличчям у багнюку, як говориться, впасти. Та й у Потопи знаєте як: хочеш-не хочеш, працювати будеш як належить. Дисципліна є дисципліна. Але й “план” є завжди, і премія щомісяця.
За певний час Тимосевич з багатьма і потоваришував. З Олексієм Кондрюковим разом прийшли на шахту. Добрі відносини склалися й з бригадиром Олегом Фариною, ланковим Володимиром Степасем, Петром Бранцем, Ігорем Тхором, Євгеном Цвідом. Спрацювалися з комбайнером Ігорем Лопушанським, гірниками Русланом Зайцем, Йосипом Мудриком, Сергієм Косяком.
- У лаві ж як буває: сваришся по роботі, щось доводиш, а з кліті вийшли – всі незгоди там і залишилися, знову – найліпші колеги,-усміхається Петро Іванович. – Мусимо шануватися – завтра ж разом у забій.
Марія ЛУЦЕНКО
На фото: (зліва направо) Петро Тимосевич та бригадир Олег Фарина.