Такого принципу дотримується ветеран вугільної промисловості Дмитро Гайдаєнко, який майже двадцять років був головним інженером на Ордена Трудового Червоного Прапора шахті №3 “Великомостівська”, а нині “Межирічанська”.
Ось вже 12 років Гайдаєнко очолює Червоноградську міську організацію ветеранів праці. Тобто, будучи на пенсії, на громадських засадах направляє свої зусилля і досвід на те, щоб полегшити у цей скрутний час життя пенсіонерам, підставляє їм, як кажуть, своє плече.
- Ці літні люди, по суті, мої ровесники, – говорить Дмитро Григорович, – стали для мене близькими, майже рідними. Хіба я маю право залишити їх наодинці зі своїми проблемами?
Таким знають Гайдаєнка й на шахті “Межирічанська” – працьовитим, відповідальним, турботливим, висококваліфікованим гірничим інженером, який віддав копальні 35 років.
Після інституту, у 1955 році, для Дмитра Гайдаєнка початком нової дороги став Львівсько-Волинський вугільний басейн. Молодий гірничий інженер був скерований на будівництво шахти №3 “Великомостівська”. З цією копальнею Гайдаєнко не розлучатиметься до самого виходу на пенсію. Працював гірничим майстром, начальником дільниці прохідницьких робіт, а з 1971 року – головним інженером. Уже тоді всі відзначали його компетентність, наполегливість і цілеспрямованість у розв’язанні поставлених перед собою завдань, а також вимогливе, але справедливе ставлення до людей. Саме в період роботи Дмитра Гайдаєнка на посаді головного інженера (1971-1990 р.р.) третя “Великомостівська” встановлювала рекорди з проходки і вуглевидобутку, освоювала нову гірничу техніку. Є в тих успіхах і доля головного інженера Дмитра Гайдаєнка, кавалера орденів “Дружби народів”, “Знаку пошани”, знаків “Шахтарська слава”, багатьох відзнак виставки досягнень народного господарства тодішнього СРСР, грамоти Президії Верховної Ради УРСР.
Син Дмитра Григоровича Сергій, після закінчення інституту, живе і працює в Молдові. Дочка Олена – випускниця Дніпропетровського гірничого університету, очолювала маркшейдерську службу на “Бендюзькій”, тепер на “Візейській”. А її дочка Валерія, внучка Гайдаєнка, працює маркшейдером на “Великомостівській”.
…Чим людина багата? Долею своєю. Дмитро Гайдаєнко переконаний: у нього вона щаслива, як і в шахти № 3 “Великомостівська”, з якою він поріднився на все життя.
За матеріалами газети «Гірник»