Колись казали: «Святий Трифон лютий відкриває». І таке твердження було цілком правильним. Адже, за старим стилем, день Трифона припадав на 1-го лютого. Тепер, за новим стилем літочислення, християни східного обряду вшановують його 14-го лютого.
Народився достойник Христової Церкви в III столітті у фрігійському селі Кампсад. Спочатку пас гусей… І, здавалося б, далі спокійно та мирно міг проживати. Але одного разу у нього все змінилося кардинально. За праведність і глибоку віру в Ісуса Христа Трифон одержав від Всевишнього неабияку ласку – дар зцілення хворих. Робив це виключно через молитви. Опісля все своє життя присвятив проповідуванню віри Христової серед язичників.
Під час гонінь на християн його примушували принести жертви язичницьким богам, але Трифон постійно відмовлявся таке вчинити, не приховуючи свого християнського віросповідання. Тоді правитель Акилин звелів прив’язати його до коня і волокти волоком по землі. Від таких катувань у Трифона дуже постраждали ноги. А потім у поранені ноги мучителі вбили йому цвяхи і так водили вулицями Нікеї.
Коли Трифон остаточно занеміг, не мав сили ходити, бодай якось пересуватися, його повісили на дереві за руки, били та припікали розпеченим залізом боки. Наприкінці палач стяв християнину-мученику голову.
Це сталося 250 року, за часів правління імператора Декія.
Святий Трифон перед смертю просив братів-християн поховати його у рідному селі. Волю мученика сповнили.
Пізніше візантійські імператори Юстиніан I та Юстин II збудували на честь Трифона дві церкви у Константинополі.
У народі кажуть: «Якщо в ніч на Трифона на небі буде багато зірок, то зима ще протримається довго, а весна буде пізньою, забариться».
Тарас ЛЕХМАН, журналіст