Нещодавно у Червонограді побували учасник АТО, доброволець Станіслав Тугов і журналіст, власкор газети «Кримська світлиця» Сергій Лащенко. Одна із зустрічей відбулася у кабінеті- музеї писанкарства ім. Тараса Городецького. Тут зібралися членкині жіночого товариства «Прозерок». Гостей щиро вітала його голова Юлія Бурко.
Звісно, головна увага була прикута до Станіслава Тугова. Йому – 32 роки, родом з Донецька, підприємець. Та коли над Україною нависла загроза, він полишив свій бізнес, взяв до рук зброю і пішов добровольцем захищати Батьківщину. «Мій бізнес – для України й українців (попри національність), а не для перевертнів, чужинців-зайд і ДНР». Приблизно так можемо охарактеризувати його вчинок. Але за тим стоїть і значно більше. Певен, до цього бізнесу, мирної праці він ще повернеться.
Станіслав Тугов – один із тих, кому вдалося вирватися з Іловайського котла. Він на власному досвіді знає про події в зоні АТО.
- Якщо вам зручніше, то говоріть російською, – промовила до гостя Юлія Бурко.
У відповідь Станіслав Тугов (а він блискуче володіє українською!) посміхнувся і додав:
- Для мене розмовляти цією мовою – принципово!
Батько нашого героя родом з Білорусі, а у матері – давнє родинне коріння донських козаків. Вони залишилися у Донецьку. Таких – багато. Бояться втратити свою квартиру, нажите майно. Мародери з ДНР пограбують.
Хтось із присутніх поцікавився:
- А як у вас з озброєнням, технічним оснащенням, обмундируванням?
На все Станіслав Тугов відповідав стисло, але відверто і, звісно, в межах дозволеного. Бо війна війною.
- З обмундируванням – гаразд. Багато допомагають волонтери. І спасибі їм за це! Додам: добровольчі батальйони воюють ефективно. Ворог у цьому переконався!
Запитань залишалося багато. Була вже пізня година. Станіслав Тугов поспішав у Львів, аби встигнути провідати своїх поранених побратимів…
А що далі? А далі – повертайтесь, Герої, живими! Такі бійці, як Станіслав Тугов, зброї не складають!
Тарас ЛЕХМАН, журналіст