Пам’ять про Ромаша Шухевича (1907-1950 рр.) – одного з найактивніших діячів ОУН, командувача УПА увічнено в багатьох назвах вулиць міст і сіл, численних пам’ятниках та меморіальних знаках, книга і кінострічках. Ця історична для України постать привернула увагу й поета зі с. Низи Сокальського району Володимира Комбеля. Він створив історичну поему «Роман Шухевич» (Львів: Плай, 2014. – 156 с.). Навіть назвавши твір іменем головного героя, автор дав зрозуміти, наскільки близьким є для нього Роман Шухевич.
Оживити сторінки історіїї – це лише одне із завдань, які поставив перед собою Володимир Комбель. Адже Роман Шухевич – приклад для наслідування сущим. Тож один з епіграфів до поеми гласить: «Хоч би як тяжко було, все одно треба робити свою справу, йти до мети і не занепадати духом» (Дмитро Дроздовський). Генера Роман Шухевич (він же – Тарас Чупринка) робив «свою справу» для користі українського народу, держави, її волі.
Щоб відповісти, чому наш герой взявся до зброї і як ішов до цього – автор цілком логічно вдається до екскурсу в історичне минуле, коли Україна опинилася між ворожими державами. Промовисто: не Західна Україна (Галичина), а все Україна. Вийти з кризи – значить збудувати та, передусім, вибороти свою державу. Це і є концептуальною мотивацією вчинків Романа Шухевича. Принаймні, таким він постає перед читачем.
Однак на початку твору Роман Шухевич постає лише як один з багатьох борців за волю України. Так чи інакше, але в поемі йдеться й про інші видатні історичні постаті – Митрополита Андрея Шептицького, Степана Бандеру, Тараса Бульбу-Боровця, Іван Климіва-Легенду (краянина, уродженця Сокальщини), Олену Телігу, Олександра Олеся… Імен багато. Об’єднавчий чинник – боротьба за Незалежну Україну, де гострим словом, де з мечем і щитом. І все це Володимир Комбель подає крізь призму терпінь, страждань українського народу, будує мости між минулим і сучасним, згадує про відносно останні події, тобто проводить паралелі часу. Наприклад, промовисто звучать рядки про Волинську трагедію і чому (можемо лише здогадуватися) була небажаною присутність під час мітингу-реквієму ветеранів УПА, чому поминали тільки польські жертви… Інколи боїмося подивитися відкритими очима на історичну правду, приховуємо самі від себе «незручні» факти.
Весь текст поеми засвідчує про глибоке знання автором історіїї, її складних питань. Однак, як і личить для літературного твору, все подано у формі художньої дійсності. Образ Романа Шухевича поступово викристалізовується у контексті тих же історичних подій. Володимир Комбель глибоко вдається до деталей, аналізує причини поразок ОУН-УПА, міжнародну політику того часу щодо українського питання. Тож у поемі йдеться не тільки про легендарну постать Романа Шухевича, а й загалом про Український Визвольних Рух 30-50-тих років ХХ століття. Однак, як стверджує сам же автор, були різні шляхи реалізації національної ідеї. Відтак, як часто трапляється в нашій історії, з цього ж і виникали внутрішні роздори, чвари…
«І все ж Шухевич прагнув об’єднання…» (С. 54).
Цікаво (і важливо!), що поет пов’язує події й з рідним краєм:
«УПА з волинського Полісся
Просунулось до річки Буг…» (С. 48).
Детальніший «життєпис» героя починається з подій 1943 року:
«У сорок третім, в листопаді,
Прийшла пора важливих змін,
Яким були повстанці раді,
Бо обминали много «мін».
УПА новітнім Командиром
Був дружньо обраний Роман» (С.60).
Тепер історичні події, їх розгортання, оцінка суспільних явищ висвітлюються у поемі як світобачення самого Романа Шухевича. Все тут є: звитяга, злети, падіння, як і в житті кожної людини, як і в нашій історії. І навіть таке:
«Його боялись, не любили…» (С. 61).
Володимир Комбель вводить у текст художнього твору багато маловідомих фактів, наприклад, подає назви підпільних повстанських видань – «Перець Український», «Ідея і Чин», згадує видавництво «Підпільний Львів».
Найширше образ Романа Шухевича розкрито у розділі «Дорогою долі». Тут знову ж і його дитинство, становлення, і перші кроки на стезі національно-визвольної боротьби… Так Роман Шухевич стає Тарасом Чупринкою. (щоправда, були у нього й інші псевда – Тур, Роман Лозовський, Чернець, Туча, Степан, Щука, Дзвін). І хоч не мріяв він про чин генерала, але взяв «булаву» до рук, бо був упевнений, що зможе згуртувати військо, повести боротьбу за волю України, повести до останнього, навіть, якщо доведеться покласти своє життя на вівтар смерті. Оптимістично звучить:
«Народ наш знищити фізично
УПА нікому не дала.
Хоч як би мислити критично -
Не сіяли повстанці зла» (С. 126).
В унісон цьому – і про смерть героя:
«Шухевич все ж їм сплутав карти
У тім безжаліснім кільці,
Він вибіг прямо просто варти
Із пістолетом у руці.
Ні, він не здався, став стріляти,
Побіг в атаку, на прорив…
А березневі аромати
Із висоти Бог щедро лив.
Романа там прошили кулі,
До болю серденька нечулі…
Пробігло в пам’яті життя
І піднялося над землею…
Зорить жертовністю своєю,
Нам осяває майбуття» (С. 138).
І знову паралелі із сучасністю. Бо без цього художній твір на історичну тематику був би марним. Цитата з розділу «Погляд у майбутнє»:
«І в нашім мирнім сьогоденні
Іде за волю боротьба,
На цю борню благословення
Дає нам вольності журба.
Ще наша воля у жалобі,
Ще сад надії не розцвів,
Ще вороги у дикій злобі
Брехню пускають, мов вужів» (С.150).
Щодо «мирного сьогодення», то поема писалася, ще до Майдану, до подій на Сході України. Втім, рядки звучать пророче! У процесі видання книги Володимир Комбель вирішив нічого не змінювати, не доповнювати. Резонно! Адже і так все сказано.
Автор доречно ілюстрував книгу батьма архівними фотографіями, і не тільки з життя Романа Шухевича, і на тих знімках історія УПА.
Тарас ЛЕХМАН,
журналіст, викладач кафедри гуманітарних дисциплін Львівського інституту
Міжрегіональної Академії управління персоналом.