У військкоматі свої контактні дані прохідник ДПР-1 шахти “Великомостівська” Назар ТАРАСЕВИЧ залишив на початку весни минулого року, не чекаючи повістки. Впевнений, що вчинив правильно. З армії демобілізувався цьогоріч у березні.
- Служив в 51 окремій механізованій бригаді, на базі якої створено 14 бригаду, – розповідає Назар. – Проте я і мої побратими добре знаємо, наскільки високу ціну заплатили бійці нашого батальйону “Колос” при взятті і утриманні стратегічної висоти Савур-Могила, звільненні Лисичанська, скільки знищили ворожої техніки… До речі, в одному взводі зі мною був гірник зі ”Степової” Володимир Павлик.
Назар був водієм штабної машини. Завжди на передовій. У кузові його “Камазу” перевозили польовий вузол зв’язку. Але часто доводилося вивозити поранених, доправляти воякам їжу і воду. В архіві бійця багато фото з Савур-Могили – понищені будівлі, зруйновані пам’ятні дошки, окопи сепаратистів та його машина на фоні геть розтрощеної стели за кілька днів до відступу нашої армії з кургану.
- Врізалися у пам’ять перший гуманітарний конвой, колони ворожої військової техніки, які спокійно їхали повз нас, бо ми мали наказ “не стріляти”… А вони від’їжджали за поворот та починали обстрілювати нас, – згадує Тарасевич. – У найгарячіші дні був за 15 км від Донецька, згодом – за кілька кілометрів від кордону з Росією. У голові – десятки назв сіл і містечок. Побачити довелося всяке. Стримували ворога як могли. Мене Бог беріг, тому повернувся з ешелоном у Володимир-Волинський на своїй посіченій осколками машині живий-здоровий… Відремонтував та передав “Камаз” новій зміні. Повернувся у Соснівку до дружини Анни та донечки Вікторії. Швидко вийшов на роботу. Ще перед мобілізацією закінчив курси в учбово-курсовому комбінаті, а лише зараз перевівся на прохідника. Щодня телефоную хлопцям, з якими служив. Переживаю за тих, хто й зараз у АТО. Цей бойовий конфлікт надовго, триває вже понад рік, і кінця-краю не видно. Тут над нами мирне небо, але маємо пам’ятати, що ми живемо у тилу. Якщо будемо єдині-переможемо.
Марія ЛУЦЕНКО
На фото: (зліва направо) шахтарі Назар Тарасевич та Володимир Павлик в зоні АТО.