Богдан Мороз народився в с.Бабичі, Радехівського району, Львівської області. Закінчив середню школу в с.Вузлове. Здобув шахтарську спеціальність в ТУ №8 м. Львова. З 1968 року працює на шахті №7«Великомостівська» нині «Зарічна», в даний час голова профкому цієї шахти. Друкується в періодиці та альманахах «Провесень», «Солокія».
Представляємо до Вашої уваги вірші зі збірки «Мої горизонти».
* * *
Є у життя неписані закони,
що кожному хвилюють кров.
На все- заради Батьківщини,
на бій – за мамину любов.
І хто цього в душі не має
він зайдою загине в чужині.
Бійця … І Бог оберігає.
Бійця народ вшанує по війні.
* * *
Наш горизонт –
підземна глибина.
І арку гне
пластів нашарування,
лиш крок убік –
штреку стіна
нас тисне
силою мовчання.
Наш горизонт –
вугільний пласт
він наш окоп,
а ми його піхота.
Порід пустих
скидаємо баласт –
берем вогонь…
Така у нас робота.
* * *
Зачудовуюсь –
весняним буйним квітом,
і зимовим
промерзлим,засніженим сном.
Зачудовуюсь –
спекою сонячним літом,
і осінннім,
зернистим ,щедротним теплом.
Зачудовуюсь –
ранками,росами,ріками,
днем розбурханим,
спокоєм ночі.
Зачудовуюсь –
мирними хатніми вікнами
і юбов’ю,
що світяться мамині очі.
* * *
У мужчини
підсинені вії,
я впевнений –
це шахтар.
Добрі очі
у мужній замрії
несуть
втоми важкий тягар.
Потиск дужий руки,
відчуваю.
Плече друга
у скруті підспіє,
буде поряд,
я впевнений, знаю -
братство наше
у надрах сталіє.
ШАХТАРІ
Кажуть –
ми надто відверті
на словах
у жестах і ділах.
Це так !
Ми масою земною терті,
як хліб насушний
у млинах.
Не хитрі ми,
хоч грубуваті трохи,
зате нам чистоти
не позичати.
Чужа біда
нам не приносить втіхи
ми в ній
не вмієм вигоди шукати.
Тому і крокуєм
гордо по землі
далекі заздрощам,
на приязнь близькі.
І любимо,
як хлопчаки малі,
весняне сонце
і руки материнські.
На фото: Богдан Мороз (зліва) з колегами по роботі.